Євтушок Олександр Васильович

Вихованець кримської футбольної школи. Розпочав виступи на професіональному рівні в 1990 році в сімферопольській «Таврії», за яку виступав до кінця 1991 року. Після здобуття Україною незалежності у першому чемпіонаті України грав у охтирському «Нафтовику». Після того, як «Нафтовик» опустився до першої ліги, Євтушок продовжив виступи за клуб до кінця сезону сезону 1992/93.

Улітку 1993 року перейшов до львівських «Карпат». Дебютував за львівський клуб у матчі 8 серпня 1993 у матчі проти київського «Динамо»[2]. За тиждень у першій грі Кубку володарів кубків проти ірландського «Шелбурна» Олександр відзначився єдиним забитим м'ячем і приніс команді першу в історії єврокубкову перемогу[1]. Саме під час виступів у львівському клубі Євтушок став відомим широкому загалу та отримав запрошення до збірної України. Сам Євтушок вважає «Карпати» своїм рідним клубом[3].

Після двох сезонів у львівському клубі влітку 1995 року Євтушок перейшов до дніпропетровського «Дніпра», в складі якого провів один сезон, в якому клуб здобув бронзові медалі чемпіонату України. Влітку 1996 Євтушок повернувся до львівських «Карпат», залишаючись на контракті в «Дніпрі»[4].

Взимку 1997 року Євтушок за підтримки тренера «Дніпра» Бернда Штанге[5] перейшов до англійського «Ковентрі Сіті», підписавши угоду на 3,5 роки і ставши першим громадянином України, який грав за клуб англійської Прем'єр-ліги. Трансфер Євтушка коштував «Ковентрі Сіті» 800 тисяч фунтів стерлінгів, однак англійський клуб так до кінця і не розрахувався за трансфер, у той час як «Дніпро» вимагав повного розрахунку[4]. У березні 1997 року Олександр зіграв три матчі за «Ковентрі» (проти «Лестер Сіті», «Манчестер Юнайтед» і «Ньюкасл Юнайтед», у яких отримав гарні оцінки преси, а також привернув увагу до своїх виступів української діаспори[6]. Після цих трьох матчів у Євтушка виникли проблеми зі спиною, оскільки він не витримував навантажень і режиму тренувань клубу. Наприкінці року стан здоров'я Олександра погіршився, і англійський клуб вирішив розірвати контракт із ним. Попри невдалі виступи, сам Євтушок загалом вважає, що рік, проведений в Англії, був корисним для нього[7].

Восени 1997 року повернувся до України, де підтримував форму в аматорському клубі «Зірка» (Сміла). У складі клубу він провів два матчі в чемпіонаті України серед аматорів, відзначився одним забитим м'ячем.

Узимку 1998 року знову повернувся до львівських «Карпат». За львівську команду Євтушок виступав протягом двох років, вигравши з клубом бронзові медалі чемпіонату України 1997/98 та вийшовши до фіналу кубка України 1999. Також Євтушок разом з «Карпатами» здобув право виступати в єврокубках: у липні 1999 року в Кубку УЄФА «Карпати» протистояли шведському «Гельсінгборгу». Обидва матчі закінчилися нічиєю 1—1, а в серії пенальті (пробиття яких на тренуваннях не відпрацьовувалося) Євтушок та Іван Гецко схибили, внаслідок чого далі пройшов шведський клуб[6].

Узимку 2000 року перейшов до київського ЦСКА. Євтушку не вдалося повністю показати себе в команді: давалися взнаки травми, особливо болі в спині. З приходом до команди тренера Михайла Фоменка навантаження на тренуваннях зросли, і Олександрові вже не хотілося грати. В кінці року Євтушок вирішив закінчити кар'єру футболіста[6].

Після завершення кар'єри продав квартиру у Львові та купив будинок у селі Морському поблизу Судака в АР Крим. Євтушок став парафіянином церкви «Свідки Єгови» та зайнявся туристичним бізнесом. Олександр приділяє багато часу сім'ї, разом з дружиною виховує трьох доньок[5]. Вважає виховання дітей головним у житті і тому не хоче працювати футбольним тренером чи агентом[4].

Після анексії Криму Росією залишився в Криму[8] та виступив з заявою, що ситуація на півострові безпечна[9].

За національну збірну України дебютував 7 вересня 1994 року у першому в історії збірної офіційному матчі — відбірковому матчі до чемпіонату світу проти Литви. Всього за збірну Олександр Євтушок провів 8 матчів.

Матчі Олександра Євтушка за національну збірну України
#	Дата	Стадіон	Суперник	Рахунок	Турнір	Місце
01.	07.09.1994	Республіканський, Київ	Литва	0—2	Кваліфікація до ЧЄ-1996
02.	13.09.1994	«Тондемун», Сеул	Південна Корея	0—2	Товариський матч
03.	29.03.1995	Республіканський, Київ	Італія	0—2	Кваліфікація до ЧЄ-1996
04.	26.04.1995	«Кадріорг», Таллінн	Естонія	1—0	Кваліфікація до ЧЄ-1996
05.	06.09.1995	«Жальгіріс», Вільнюс	Литва	3—1	Кваліфікація до ЧЄ-1996
06.	11.10.1995	«Бежиград», Любляна	Словенія	2—3	Кваліфікація до ЧЄ-1996
07.	11.11.1995	«Сан-Нікола», Барі	Італія	1—3	Кваліфікація до ЧЄ-1996
08.	19.08.1998	НСК «Олімпійський», Київ	Грузія	4—0	Товариський матч

Командні

• Чемпіонат України: 3-є місце (1995/96 у складі «Дніпра», 1997/98 у складі «Карпат»).
• Кубок України: фіналіст (1999 у складі «Карпат»).

Індивідуальні

• У списку «33 найкращих»: 1 раз у третій 11-ці (за підсумками сезону 1997/98).
• Тричі входив до списку номінантів на відзнаку «Футболіст року»: у 1993 році (28-ме місце), 1995 році (41-ше місце) та 2000 році (42-ге місце).
• Майстер спорту України.

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Дві «4» Олександра Євтушка — ФК "Карпати" Львів
• Євтушок Олександр Васильович на сайті National-Football-Teams.com (англ.) (англ.)
• Evtushok Aleksandr — KLISF (англ.)