Грета Герман

Грета Герман (нім. Grete Hermann, 2 березня 1901, Бремен — 15 квітня 1984, Бремен) — німецька математикиня і філософиня, відома своїми роботами в галузі математики, фізики, філософії та освіти. Особливо відомі її ранні філософські роботи з основ квантової механіки і спростування теореми фон Неймана про відсутність теорії прихованих параметрів, тобто детерміністичної теорії, яка узгоджується зі статистичними прогнозами квантової механіки.

Грета Герман
нім. Grete Hermann
Народилася 2 березня 1901(1901-03-02)[1][2]
Бремен, Німецька імперія
Померла 15 лютого 1984(1984-02-15)[1] (82 роки)
Бремен, ФРН
Країна  Велика Британія
 Німеччина
Діяльність математикиня, філософиня, фізик, викладачка університету
Alma mater Геттінгенський університет
Галузь Символьні обчислення, алгебра, абстрактна алгебра, квантова механіка і філософія
Заклад Леонард Нельсон і Q1249070?
Вчителі Еммі Нетер і Едмунд Ландау

Математичні роботи

Грета Герман вивчала математику в Геттінгенському університеті під керівництвом Еммі Нетер. У 1926 році вона захистила докторську дисертацію (Die Frage der endlich vielen Schritte in der Theorie der Polynomideale), яка була опублікована в Mathematische Annalen і стала однією з основоположних робіт для комп'ютерної алгебри. Герман описала алгоритми вирішення багатьох завдань загальної алгебри, таких як перевірка належності елемента кільця многочленів цього ідеалу, і дала оцінки складності цих алгоритмів. Її алгоритм примарного розкладу ідеалу використовується дотепер.

Асистент Нельсона

З 1925 по 1927 рік Грета Герман працювала асистентом Леонарда Нельсона.[3] Разом з Міною Шпехт вони опублікували посмертну роботу Нельсона System der philosophischen und Ethik Pädagogik.

Квантова механіка

У своїх філософських роботах Герман особливо цікавилася основами фізики. У 1934 році вона переїхала до Лейпцига «в зв'язку з необхідністю узгодження неокантіанської концепції причинності й сучасної квантової механіки».[4] У Лейпцигу відбувся інтенсивний обмін думками за цією темою між Гретою Герман, Карлом фон Вайцзеккером і Вернером Гейзенбергом. У власних роботах того часу Герман приділяла особливу увагу відмінностям між прогнозованістю і причинністю. Пізніше вона опублікувала роботу The foundations of quantum mechanics in the philosophy of nature, яку Гейзенберг назвав «одним з кращих ранніх філософських досліджень нової квантової механіки».[5] У цій роботі Герман приходить до наступного висновку:

Квантова механіка змушує нас […] відкинути припущення абсолютності наших знань про природу і розглядати закон причинності незалежно від цього припущення. Таким чином, квантова механіка зовсім не заперечує закон причинності, але прояснює і відокремлює його від принципів, не обов'язково з ним пов'язанихГрета Герман, The foundations of quantum mechanics in the philosophy of nature[6]

У 1935 році Грета Герман опублікувала статтю, що вказує на явну помилку в доказі фон Неймана, яка претендувала на те, щоб довести неможливість теорії прихованих параметрів для квантової механіки. Ця стаття довгий час залишалась не поміченою фізиками: помилка в доказі була знову знайдена Джоном Беллом в 1966 році, а на пріоритет Грети Герман вказав Макс Джеммер в 1974 році. Дехто з науковців стверджували, що якби критика Герман не залишалася невідомою в ці десятиліття, вона б зробила великий вплив на розвиток квантової механіки; зокрема, вона поставила б під питання прийняття копенгагенської інтерпретації квантової механіки.[7]

Еміграція та пізні роки

У 1936 році Герман емігрувала в Данію, а пізніше до Франції і Великої Британії. Після закінчення Другої світової війни вона повернулася до Західної Німеччини. Вона була призначена професором філософії та фізики у Педагогічній Вищій школі Бремена. З 1961 по 1978 роки вона очолювала Філософсько-політичну академію — організацію, засновану Нельсоном в 1922 році.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. FemBio: Банк інформації про видатних жінок
  3. C. L. Herzenberg: Grete Hermann: An early contributor to quantum theory, arXiv:0812.3986
  4. Guido Bacciagaluppi, Elise Crull: Heisenberg (and Schrödinger, and Pauli) on hidden variables, On The History Of The Quantum — The HQ2 Special Issue, Studies In History and Philosophy of Science Part B: Studies In History and Philosophy of Modern Physics, vol. 40, no. 4, December 2009, pp. 374—382, 2009, (abstract), p. 10
  5. Elise Crull, Guido Bacciagaluppi: Translation of: W. Heisenberg, Ist eine deterministische Ergänzung der Quantenmechanik möglich?, preprint of May 2, 2011 (to be included in a planned book for CUP with the title «The Einstein Paradox»: The debate on nonlocality and incompleteness in 1935), PhilSci archive (abstract, fulltext), footnote 5, p. 3
  6. Grete Hermann: The foundations of quantum mechanics in the philosophy of nature. Англійський переклад з німецької мови, The Harvard Review of Philosophy VII 1999,
  7. Див. Michel Bitbol, Pierre Kerszberg, Jean Petitot: Constituting Objectivity: Transcendental Perspectives on Modern Physics, Springer, 2009, ISBN 978-1-4020-9509-2, p. 331 ff.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Грета Герман

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.