Грибков Сергій Миколайович

Сергі́й Микола́йович Грибко́в (нар. 1 жовтня 1981(19811001) — пом. 5 вересня 2014) — прокурор, молодший радник юстиції, солдат Збройних сил України, доброволець батальйону «Айдар», учасник російсько-української війни.

Грибков Сергій Миколайович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 1 жовтня 1981(1981-10-01)
Луцьк
Смерть 5 вересня 2014(2014-09-05) (32 роки)
Весела Гора
(загиблий у бою)
Поховання Луцьк
Alma Mater Волинський державний університет імені Лесі Українки
Псевдо «Прокурор»
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ територіальна оборона
Формування
 «Айдар»
Війни / битви Війна на сході України
• Бої за Щастя
• Засідка під Веселою Горою
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Біографія

Закінчив Луцьку середню школу № 7. Здобув вищу освіту у Волинському державному університеті імені Лесі Українки. Після проходження строкової військової служби у 2005 році почав свій трудовий шлях помічником Володимир-Волинського міжрайонного прокурора Волинської області. Потім працював на різних посадах у прокуратурі міста Луцька та обласному апараті прокуратури Волині. Станом на 2014 рік — молодший радник юстиції, прокурор відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Волинської області.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України в липні 2014 року взяв відпустку і добровольцем пішов на фронт у складі 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». 28 серпня був оформлений у батальйон через Сватівський райвіськкомат. Солдат, водій-електрик. Псевдо «Прокурор».

5 вересня 2014-го зник безвісти під час бою з російськими диверсантами, які напали на бійців 2-ї роти батальйону із засідки поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. Командир групи вийшов з машини, терористи відкрили вогонь. Прострелено бензобак, одна з автівок вибухнула.

Був похований під Старобільськом, на військовому кладовищі у селі Чмирівка, як невідомий солдат. 2016 року упізнаний за експертизою ДНК. 8 квітня 2016 року перепохований на Алеї почесних поховань луцького міського кладовища у селі Гаразджа.

Неодружений, без сина лишилися батьки.

Нагороди та вшанування
  • Указом Президента України № 403/2018 від 1 грудня 2018 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників прокуратури», за значний особистий внесок у розбудову правової держави, самовіддані дії та високий професіоналізм, виявлені під час виконання службових обов'язків, нагороджений орденом За мужність ІІІ ступеня (посмертно)[1].
  • Рішенням Луцької міської ради № 60/90 від 21 серпня 2019 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Луцька» (посмертно)[2].
  • Рішенням Волинської обласної ради № 31/3 від 10 вересня 2020 року присвоєно звання «Почесний громадянин Волині» (посмертно)[3].

Примітки
  1. Указ Президента України від 1 грудня 2018 року № 403/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. Почесний громадянин міста Луцька. lutskrada.gov.ua. Офіційний сайт Луцької міської ради. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.
  3. Про присвоєння звання «Почесний громадянин Волині». volynrada.gov.ua. Офіційний сайт Волинської обласної ради. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.