Гриб зимовий

Гриб зимовий, опеньок зимовий (Flammulina velutipes (Curtis) Singer; Collybia velutipes (Kurt. ex Fr.) Kumm.) — вид деревних їстівних грибів із роду Flammulina родини Marasmiaceae. Місцеві назви — вербівка, лубинка зимова, фламуліна.

Гриб зимовий
Гриб зимовий
Гриб зимовий
Біологічна класифікація
Царство:Гриби (Fungi)
Відділ:Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас:Базидіоміцети
(Basidiomycetes)
Підклас:(Agaricomycetidae)
Порядок:Агарикальні (Agaricales)
Родина:Marasmiaceae
Рід:Flammulina
Вид:Гриб зимовий
Flammulina velutipes
(Curtis) Singer, 1951

Етимологія

Родова латинська назва Flammulina вказує на подібність до Flammula, іншого роду грибів, а його назва, в свою чергу, латиною означає «вогник» і вказує на колір гриба[1][2][3]. Видовий епітет velutipes утворений із латинських слів velutinus («укритий тонкими волосинками») і pes («нога») — йдеться про покриту волосинками основу ніжки гриба[4].

Будова

Шапка 2-9(12) см у діаметрі, тонком'ясиста, опукло- або плоскорозпростерта, оранжево-руда, іржаво-жовта, жовтувато-, рудувато- або оранжувато-коричнювата, у центрі темніша, з тонким, світлішим краєм, гола, клейкувата, при підсиханні блискуча. Пластинки рідкі, білуваті, кремові або жовтуваті, при підсиханні рожевувато-жовтуваті. Спорова маса кремово-біла. Спори (7)8-9(10) × 3(4-6) мкм, гладенькі. Ніжка 3-10 × 0,5 — 1,5 см, здебільшого з довгим коренеподібним виростом, щільна, з віком порожня, міцна, коркувата, рудувато-темно-коричнева, донизу темніша, чорно-коричнева, вся волосисто-повстиста. М'якуш білий або жовтуватий, у ніжці внизу темніший, з слабким неприємним запахом, варений пахне приємно.

Поширення та середовище існування
Гриб енокітаке в упаковці

Зустрічається по всій Україні на пеньках та стовбурах листяних, зрідка хвойних дерев; групами; у вересні — грудні.

Використання

Добрий їстівний гриб у молодому стані (їстівна лише шапка). Використовують свіжим та сушеним.

Культивується. Відомий під японською назвою «енокітаке».

Гриб містить антиоксиданти,[5][6] такі як ерготионеїн.[6] Досліди на тваринах показали можливість в застосуванні для розробки вакцин і онкологічної імунотерапії.[7] Дослідження Національного університету Сінгапуру, що вперше публікувалися в 2005, свідчать про те, що ніжка зимового гриба містить велику кількість білку, який дослідники назвали "Five"/"FIP-fve", який сприяє регуляції імунної системи. Гриб також містить фламмутоксин — цитолітичний і кардіотоксичний білок[8][9], який, як було доведено, не є отруйним, коли всмоктується через систему травлення.[8]

Спори грибів у космосі

1993 року в рамках місії D-2 було досліджено морфогенез зимового гриба в невагомості. Він був відправлений у космос на космічному човнику, ставши першим грибом, ріст якого вивчали у космосі. Вчені спостерігали за ростом фламуліни протягом 8 діб. Виявилося, що невагомість загалом не впливає на морфогенез і ріст плодових тіл (за винятком того, що вони починають рости у випадкових напрямках), хоча з'являлися й гриби з пласкими та скрученими ніжками[10][4].

Див. також

Примітки
  1. Smith A. H., Weber N. S. 111. Flammulina velutipes (Winter Mushroom) // The Mushroom Hunter's Field Guide. — University of Michigan Press, 1980. — P. 136. — ISBN 9780472856107.
  2. Мясников А. Этимология латинских названий. Архів оригіналу за 04.03.2017. Процитовано 17.11.2017.
  3. Meuninck J. Enokitake. Flammulina velutipes (Curtis) Singer // Foraging Mushrooms Oregon: Finding, Identifying, and Preparing Edible Wild Mushrooms. — Rowman & Littlefield, 2017. — P. 118. — ISBN 9781493026708.
  4. fungiforthepeople.org — Enoki | Flammulina velutipes fuligocristata, December 15, 2013
  5. Bao HN, Ushio H, Ohshima T (March 2009). Antioxidative activities of mushroom (Flammulina velutipes) extract added to bigeye tuna meat: dose-dependent efficacy and comparison with other biological antioxidants. Journal of Food Science 74 (2): C162–9. PMID 19323731. doi:10.1111/j.1750-3841.2009.01069.x.
  6. Bao HN, Ushio H, Ohshima T (November 2008). Antioxidative activity and antidiscoloration efficacy of ergothioneine in mushroom (Flammulina velutipes) extract added to beef and fish meats. Journal of Agricultural and Food Chemistry 56 (21): 10032–40. PMID 18841979. doi:10.1021/jf8017063.
  7. New look at two wonder mushrooms. National University of Singapore. 2001–2012. Процитовано 14 травня 2012.
  8. Tomita T, Ishikawa D, Noguchi T, Katayama E, Hashimoto Y (July 1998). Assembly of flammutoxin, a cytolytic protein from the edible mushroom Flammulina velutipes, into a pore-forming ring-shaped oligomer on the target cell. The Biochemical Journal 333 (1): 129–37. PMC 1219565. PMID 9639572. doi:10.1042/bj3330129.
  9. Lin, JY; Wu, HL; Shi, GY (November 1975). Toxicity of the cardiotoxic protein flammutoxin, isolate from edible mushroom Flammulina velutipes. Toxicon 13 (5): 323–31. PMID 54950. doi:10.1016/0041-0101(75)90191-9.
  10. Kern V.D., Hock B. (1996). Gravimorphogenesis and ultrastructure of the fungus Flammulina velutipes grown in space, on clinostats and under hyper-G conditions. Advances in Space Research 17 (6–7): 183–186. Bibcode:1996AdSpR..17..183K. doi:10.1016/0273-1177(95)00633-P.

Джерела
  • Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз'яков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 112–113.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.