Григорій Самборчик

Народився в Самборі у Руському воєводстві, син шевця з Самбора Андрія (Анджея) та селянки з Надиб Анни Штанцель; мав двох братів та двох сестер. Приятелі звали його «Самбором».

Початково навчався в місцевій парафіяльній школі Самбора, потім був під опікою куявського каноніка Пйотра Висцеміса в Клодаві.[1] Був мандрівним учителем у Влоцлавку та Мазовії (у селах Черськ та Парис, де мав підтримку старости[1]).

Після повернення до Самбора за підтримки місцевого шляхтича Івана Цисковця (пол. Jana Cyskowiusza) на 29 році життя поїхав вчитися до Краківського університету, імматрикулювався в літньому півріччі 1552 року. 1553 року отримав ступінь бакалавра, став відомим в університетських колах як обдарований поет на латині. С. Гозiй (пол. Stanisław Hozjusz) мав намір запропонувати йому викладати в гімназії Ельблонга.

Також був визнаним науковцем. Викладачем і ректором колегіумів (катедральних шкіл):

• у Перемишлі (1553–1556)
• Львові (1556–1558), тут зблизився з Бенедиктом Гербестом, земляком Андрієм Баргелем
• Кракові (з 1559 року, школа Діви Марії).

1558 року переїхав до Самбора, після цього мав подорож до північної Угорщини, звідки за Б. Гербестом поїхав до Кракова.[1] В літньому півріччі 1561 року отримав ступінь магістра. На початку червня 1562 року взяв відпустку, разом з Б. Гербестом поїхав до Познані, щоб працювати з ним на запрошення познанського єпископа РКЦ Анджея Чарнковського[2] викладачами Колегії Любранського. Через рік повернувся до Кракова, після смерті Миколая з Шодка став професором звичайним.

1563 — почав читати лекції в Краківській академії з поетики і схоластичної філософії, а з 1568 — з теології. 1569 року був висвячений і став деканом в церкві Святої Анни, в 1572 році — каноніком колегіуму Св. Флоріана.

Помер 1573 року в Кракові.

Григорій Самборчик писав поезією, створював елегії, ідилії, епіграми, еклог; вперше запровадив акровірш. На місцевий ґрунт адаптував й перекладав італійські та латинські панегірики, епіграфи, прощальні й вітальні послання для єпископів (зокрема, написав еклогу через смерть львівського латинського арцибіскупа Фелікса Ліґензи, 1560 рік[3]), членів королівського двору, сановників, шляхти. Видав збірки на латині: Theoretis tertia (1561), Elegiae et epigrammata (1567).

Найбільш знаними є вірші на честь мерів (старостів) Перемишля й Самбора, королівської родини, професорів Краківського університету. Багато років присвятив написанню парафраз з латинської Біблії (т. з. Bibliady).

Григорій з Самбора — автор відомої поеми про Станіслава Костку, якому він викладав у школі в Клодаві (1554–1560 рр.) — Vita divi Stanislai Costali, 1570.

Найвеличнішим твором Григорія є поема «Честохова» (Vigilantii Gregorii Samboritani Russi, Censtochova, Cracoviae in officina Matthei Siebeneicher MDLXVIII) — присвячена Богородиці Діві Марії.

Ян з Тшцяни перед друкуванням першого вірша вважав його відмінним поетом.[1]

• Polymnia
• Ecloga I
• Elegiae
• Elegiae II
• Theoresis Secunda
• Theoresis Tertia
• Censtochova
• Carmina
• Reverendo In Cristo Patri, Petro Porembski
• Phillippi Padniewski, Episcopi Cracovien
• Stanislai Costuli Poloni Vita

На честь Григорія Самборчика названа вулиця у центральній частині міста Самбора.

• Гуркевич В. Григорій Самбірчик // Літопис Бойківщини. — 1931. — Чис. 1. — Рік І. — С. 171—172.
• Григорій Чуй Русин із Самбоа (Gregorius Vigilantius Samboritanus Ruthenus) Еклога // Українська поезія ХVІ століття. — Київ: Радянський письменник, 1987. — С. 87-101.
• Семчишин В. Короткий хронологічний літопис міста Самбора. — Самбір, 1992. — С. 9.
• Nadolski B. Grzegorz z Sambora (Czuj Vigilantius) (1523—1573) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. — T. IX/2. — Zeszyt 41. — S. 85-86. (пол.)

• ЧУЙ РУСИН ІЗ САМБОРА ГРИГОРІЙ Еклога
• Григорій з Самбора — співець Ченстоховської Богородиці
• «Częstochowa» — poemat Grzegorza z Sambora. (пол.)
• Grzegorz z Sambora (1523—1573), Polona.pl