Станіслав Костка

Станіслав Костка народився 28 жовтня 1550 року в селі Растково у Мазовецькому воєводстві у польській шляхетській родині каштеляна Закрочима та сенатора Поьського королівства Яна Костки (помер в 1576 р.) та Маргарити Крийскої, дочки воєводи мазовецького Павла Крийського. В родині було семеро дітей, Станіслав був другим сином. Його старшим братом був хорунжий цеханувський Павел Костка (1549—1609).

Станіслав отримав солідне та докладне світське і релігійне виховання. До 12 років навчався в родині. У школі в Клодаві (1554—1560 рр.) Станіславу викладав український поет і вчений Григорій Самборчик.

У віці 14 років він та його брат Павел вступили в єзуїтський колегіум у Відні, де його прагнення святості посилилось і його покаянням та молитвам слідували певні духовні дарування. Одного разу, коли він був серйозно хворим, він отримав Святе Причастя від Святої Варвари — покровительки його благодійного товариства в школі, яка з'явилася оточена ангелами.

Під час іншого випадку Пресвята Діва Марія з'явилася і порадила йому вступити в Товариство Ісуса, але він зустрів багато труднощів при виконанні її бажань. У Відні єзуїтський зверхник був неприхильним прийняти його, боячись можливих різких реакцій його батька.

Андреа Паццо: Станіслав Костка битий своїм братом

Роздратований благочестям свого молодшого брата, Павел почав жорстоко поводитися зі Станіславом. Станіслав зазнав несправедливого поводження із надзвичайним стоїцизмом і терпінням, але "однієї ночі після того, як Станіслав знову зазнав різких образ і побоїв від свого брата, він звернувся до нього зі словами: «Твоє грубе ставлення до мене закінчиться тим, що я покину вас назавжди і тобі доведеться пояснити це нашим батькові та матері». Єдиною відповіддю Павела було ще більш жорстоке ставлення до Станіслава[2].

У 1567 році таємно від свого старшого брату він покинув їх дім і відправився пішки, подолавши декілька сот кілометрів в єзуїтський центр в Німеччині. Тут він знову звернувся з проханням про вступ до Ордену єзуїтів до Святого Петра Канізія — німецького провінціала єзуїтського ордену, який порадив йому вступити в послушництво у Римі, яке управлялося Святим Франциском Борджа. На свій 17-й день народження (28 жовтня 1567) Станіслав вступив до ордену єзуїтів у Римі.

Батько Станіслава, дізнавшись про його вступ в чернечий орден, став йому всіляко перешкоджати, погрожуючи заборонити діяльність єзуїтів в Польщі. Десять місяців решти його життя були проваджені у сповненні великих чеснот і він вразив усіх своєю святою поведінкою. 10 серпня 1568 року, через дев'ять місяців після вступу до новіціяту, Станіслав Костка раптово захворів малярією і через п'ять днів — 15 серпня 1568 року, на свято Успіння, свято, яке він особливо шанував помер. Його брат Павло, який приїхав до Риму, щоб забрати його з чернечого ордену єзуїтів, знайшов його вже мертвим. та за декілька днів до смерті передвістив свій відхід у вічність.