Григоріополь

Григорій Потьомкін

У 1791 згідно Ясського мирного договору землі, які пізніше були названі Григоріополем, відійшли до Російської імперії. Наступного року указом Катерини ІІ засноване поселення та заселене, орієнтовно, 4 000 вірменських переселенців із Аккерману, Ізмаїла, Каушану, Кілії та Бендер. Сама Катерина II затверджувала план будівлі міста, і в неділю 25 липня відбувся урочистий момент — закладка міста. Вірменський архієпископ Аргутінський освятив шість каменів, призначених для закладки міста[9]:

Покойный князь Григорий Александрович Потемкин-Таврический назначил быть городу армянскому под именем Григориополь у самого Днестра, между долин Черной и Черницы, включая и обе оныя в городской выгон. Мы, утверждая сие назначение, повелеваем: отвесть помянутую округу, между долин Черной и Черницы, лежащую совмещением обоих оных под город армянский, который и именовать «Григориополь».

Створивши на півдні країни вірменську колонію, російський уряд мав намір перетворити її в торговий центр. Аж до 1830-х Григоріополь грав важливу роль в економічному розвитку півдня Російської імперії. Основними заняттями жителів Григоріополя в перші роки існування міста були землеробство, ремесло та торгівля. За обсягом виробництва продукції григоріопольські чинбарі займали провідне місце на півдні імперії[9]. 

Ставши порівняно великим містом, Григоріополь в 1794 році отримав власні герб та печатку. Першим градоначальником став капітан Павло Турманов. У наступні роки, аж до 1918 року, Григоріополь  — невеличке місто Тираспольського повіту Херсонської губернії[9].

У 1859 у містечку Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 6477 осіб (3234 осіб чоловічої статі та 3243 — жіночої), налічувалось 803 дворових господарств, існували 2 православні церкви, 2 вірмено-григоріанських монастиря, єврейська молитовна школа, поштова станція, переправа через річку Дністер, 5 фабрик та заводів, 24 млина, відбувалость 4 ярмарки на рік та базари щотижня[10].

У 1870-х місто перестало бути колонією.

Автостанція в Григоріополі

Напередодні дня міста (2012)

Радянська влада в Григоріополі була встановлена в січні 1918 року. У 1924 році Григоріополь став селищем міського типу. 12 жовтня 1924 року утворено Григоріопольський район Молдавської АРСР. У 1932 році жителів району почали примусово зганяти в колективні господарства, найбільше з яких колгосп ім. Ф. Е. Дзержинського. 26 червня 1940 року після окупації радянським союзом румунської Бессарабії, цей район ввійшов до складу новоутвореної Молдавської РСР[9]. 

У 1958 році в зв'язку розширенням районів МРСР, частина населених пунктів, у тому числі і селище міського типу Григоріополь, відійшли до Дубосарського району, а частина до Тираспольського. Ще деякий час ця адміністративна одиниця піддавалася різним адміністративним експериментам — укрупнення, скорочення, розформування, і лише з 21 червня 1971 року було затверджено його теперішні межі та статус. Площа району на той час становила 821 км²., а населення — 49,6 тис. жителів[9]. Основу економіки району, а відтак і міста, становить агропромисловий комплекс.[9]. 

Пам'ятна монета з гербом Григоріополя

17 червня 2002 року Рішенням так званої «Верховної Ради» невизнаної Придністровської Молдавської Республіки Григоріопіль отримав статус міста[9].

У Григоріопольскому районі чимало мальовничих місць, але одна визначна пам'ятка й досі викликає суперечки серед вчених-істориків. Це підземні катакомби довжиною понад 10 км. На думку деяких вчених, вони були побудовані вірменами у XVIII столітті, коли закладався фундамент перших будівель. Інші схиляються до думки, що їхня історія починається ще від часів османського панування. Доля цих підземних споруд до нинішнього часу залишається не з'ясованою[9].