Гудзь Валерій Федорович

Вале́рій Фе́дорович Гу́дзь — український військовослужбовець, полковник Збройних сил України, командир 24-ї окремої механізованої бригади (з 2017). Учасник російсько-української війни.

Гудзь Валерій Федорович
 Полковник
Загальна інформація
Народження 12 лютого 1971(1971-02-12) (51 рік)
Бориспіль
Alma Mater РВПДКУ
Псевдо «79»
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
з 12.2017
 24 ОМБр, командир
07.2015—12.2017
 72 ОМБр, заступник командира
09.2014—07.2015 3 МБ
 72 ОМБр, командир
Нагороди та відзнаки
Орден «Народний Герой України»
Зовнішні відеофайли
Комбат Валерій Гудзь: патріотизм - стрижень, що допомагає людині вижити у найскладніших ситуаціях

Життєпис

1991 року, коли розпався СРСР, Валерій Гудзь, курсант випускного курсу Рязанського вищого повітрянодесантного командного училища, подав рапорт на ім'я начальника училища про переведення до Збройних сил України. 10 років служив в українській армії, зокрема, у 79-му парашутно-десантному полку у Миколаєві. Звільнився в запас у званні майора.

В мирний час проживав у рідному місті Бориспіль, працював викладачем Бориспільського професійно-технічного ліцею. Майстер спорту з боксу, тренер з боксу районної спортивної школи, викладач основ захисту Вітчизни та фізичної культури і здоров'я ДПТНЗ «Бориспільського професійного ліцею», де працював з 2006 року, ініціатор та засновник військово-патріотичного клубу «Боривітер»[1], депутат Бориспільської районної ради VII скликання.

Російсько-українська війна

З початком російської збройної агресії проти України гвардії майор запасу, десантник Валерій Гудзь в березні 2014-го прийшов до військкомату, щоб поновитися на службі. Йому запропонували посаду командира взводу механізованої бригади, і він одразу ж погодився. Зарахований до лав 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква. Влітку 2014-го став командиром роти, командиром батальйону. Пройшов бої в секторі «Д» на кордоні з РФ, під вогнем російських «Градів» (2014), в Луганській області (Червонопартизанськ), в районі Волновахи (2014—2016), в районі Авдіївки (2017).Був поранений 28 серпня 2014 року під час бою у місті Старобешеве Донецької області. Брав участь у боях під Петрівським, Білою Кам'янкою і Новоласпою; під його керівництвом розроблялися і проводились також операції по взяттю під контроль ЗСУ териконів довкола Докучаєвська, захопленню панівних висот в степах Приазов'я, протидії танковим атакам під Авдіївкою та багато інших. Маючи командирський талант та значний бойовий досвід, своїми рішеннями неодноразово рятував життя солдат.

Вже у вересні 2014 року Валерій Гудзь був призначений командиром 3-го батальйону 72 ОМБр, на початку 2015-го отримав чергове військове звання «підполковник», в липні 2015 року призначений на посаду заступника командира бригади.

З грудня 2017 року — командир 24-ї окремої механізованої бригади.[2][3]

У листопаді 2019 року наказом Мністра оборони України Валерію Гудзю достроково присвоєно військове звання полковника.[4]

Родина
  • донька Ганна Гудзь 2001 р.н., займається легкою атлетикою[5],
  • син Владислав Гудзь, 1993 р.н., майстер спорту з боксу, 200 переможних боїв; офіцер ЗСУ, учасник російсько-української війни.
  • дружина Маргарита Гудзь, вчитель загальноосвітньої школи м. Бориспіль

Нагороди

Примітки
  1. Листи учнів Бориспільського професійного ліцею військовим сил АТО. Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 6 червня 2017.
  2. Фото дня: урочистий ритуал прощання командира "королівської бригади" з Бойовим Прапором. ukranews_com (ua). 23 листопада 2017. Процитовано 30 липня 2019.
  3. Новини України: 24 ОМБр має нового командира. Гал-інфо. Процитовано 30 липня 2019.
  4. Нагороджено кращих офіцерів ЗС України за підсумками 2019 року. Міністерство оборони України. Процитовано 30 листопада 2019.
  5. У Броварах образили учасника АТО
  6. Указ Президента України від 26 лютого 2015 року року № 109/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. Народний Герой України Валерій Гудзь
  8. ЗА ДОБРУ СЛУЖБУ - Синодальне управління військового духовенства. www.suvd.com.ua. Процитовано 2 жовтня 2019.

Джерела

Посилання
Інтерв'ю
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.