Гуків
Гу́ків — село в Україні, центр Гуківської сільської територіальної громади Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Населення становить 801 осіб.
село Гуків | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Хмельницька область |
Район/міськрада | Кам'янець-Подільський район |
Громада | Гуківська сільська громада |
Основні дані | |
Колишня назва | Загукавче, Загуків'я |
Населення | 801 |
Площа | 2,644 км² |
Густота населення | 302,95 осіб/км² |
Поштовий індекс | 31660 |
Телефонний код | +380 3859 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°50′55″ пн. ш. 26°14′26″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
248 м |
Водойми | річка Збруч |
Місцева влада | |
Адреса ради | 31660, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с.Гуків, вул.Центральна,2 |
Карта | |
Гуків | |
Гуків | |
Мапа | |
За малопідтвердженими даними на околиці села Гуків, на високому березі річки Збруч[1], спеціальний загін управління 2-Н МГБ УРСР спалив і поховав тіло генерала-хорунжого, головнокомандувача Української повстанської армії, Героя України (посмертно) — Романа Йосиповича Шухевича.[2]
Історія
Перша письмова згадка про село 1442 рік, тоді називалось Загуковче.[3]
В "Описі Подільських замків 1494 року", зафіксоване, як замкове село, тоді в селі було лише два дворища: селянина Филимона і Івана, які сплачували по 10 грошів. Частина села Красилів в цьому ж документі згадується як окреме село, у цьому ж 1494 році там було одне дворище.[4]
Село належало до скальського староства, тому селяни повинні були працювати на утримання замку.
Поборові реєстри 16 століття показують, що протягом того часу село було зовсім маленьким, податків сплачувалось від 1 плуга (що приблизно дорівнює 18-20 осіб та 20 га поля), а в 1565 році є запис, що село заново заселене Лянцкоронським, скальським старостою. В люстрації 1570 року вказано, що в селі є 9 людей, що сплачуються податок по 8 грошей, та возять дрова до скальського замку, коли їм накажуть, а більше ніяких повинностей не дають, бо ці люди тільки недавно заселились тут.
В подимному реєстрі Подільського воєводства 1661 року, вказується, що тут сплачувався податок з двох димів, тобто жилих осель. З середини 17 століття назва села поступово змінюється із Загуків’я на Гуків. В часи окупації Поділля Османською імперією (1672 - 1699 рр.) село напевно було спустошене, і тут протягом тривалого часу ніхто не жив, бо в подимному реєстрі Подільського воєводства 1710 року вказано, що село є пустинним.
Село почало заново заселятись десь в 1710-1730 роках, бо вже в 1737 році була побудована церква. В 1762 році річний прибуток з Гукова був 4106 злотих, а з Красилова 802 зл.
З 1772 року стало прикордонним селом. Після приєднання Поділля до Російської імперії в 1793 році частина скальського староства була подарована Катериною ІІ племінницям Олександра Потьомкіна - Браніцькій та Катерині Скавронській. Гуків отримала остання, пізніше село купив Станіслав Яшовський, котрий тримав тут в 1820 році 80 селян. У Яшовського пізніше село купив Григорій Садовський, а його внучка внесла цей маєток в рід Дверніцьких.
Із листопада 1920 року в Гукові розпочався тривалий період радянської окупації. В 1923 році землю було розподілено між селянами Гукова під забудову. У 1930 році було відкрито семирічну школу, перший випуск відбувся в 1933 році. У 1934 році схід села постановив знести п’ятикупольну Св. Миколаївську Церкву, збудовану у 1842 році братами Лічкевичами, а на тому місці з того ж матеріалу спорудити школу. Через рік було побудовано Гуківську середню школу.
У 1929 році в селі Гуків розпочалася примусова колективізація сільського господарства. На 1930 рік більшість селянських господарств об’єднались у сільськогосподарську артіль «Косар», яка згодом була перейменована у артіль ім. Постишева.
В 1930 році було відкрито в селі фельдшерсько-акушерський пункт. В березні місяця 1938 року в селі Гуків було організовано МТС, де нараховувалось 20 тракторів, які обслуговували 19 колгоспів, 8 автомашин.
13 липня 1941 року село Гуків було окуповане німецькими військами. За період німецької окупації було забрано у фашистську неволю 127 юнаків та дівчат із села. Село було звільнене Червоною Армією від німецьких загарбників 22 березня 1944 року. За подвиги здійснені у Великій вітчизняній війні 38 жителів села нагороджені орденами та медалями.
Село Гуків і колгосп «Правда Ілліча» повністю електрифіковані у 1952 році. У 1997 році в селі побудовано будинок культури. В 1999 році Св. Миколаївську Церкву відкрили в пристосованому приміщенні колишнього магазину райСТ. У 2010 році церковна громада викупила дане приміщення для потреб церкви.
Соціальна сфера
Станом на 2011 рік в селі проживало 685 осіб, було 350 дворів.
Природоохоронні території
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
На захід від села розташована геологічна пам'ятка природи місцевого значення «Розрiз скальської серiї» (силурійської системи).[5]
Посилання
- Гуків на сайті Верховної ради України[недоступне посилання з квітня 2019]
- Погода в селі Гуків
- Історія села Гуків у спогадах односельчан
- Сецинский, Евфимий Иосифович. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд / [Соч.] Свящ. Е. Сецинского. - Каменец-Подольский, 1895. - XXII, 611 с. - Отт. из Труды Подольск. епарх. историко-стат. ком. ; Вып. 7 / под ред. Н. И. Яворовкого. - Прилож к Подольск. епарх. ведомостям 1894-1895 гг.
- Історія села Гуків у 15 – першій половині 18 століття
- Паспорт Гуківської сільської ради
Примітки
- Координати ймовірного місця поховання — 48°50′47″ пн. ш. 26°13′24″ сх. д.
- Де ж похований Генерал Роман Шухевич? (Процитовано 16-12-2009)
- Михайловський, Віталій (2003). Населені пункти Західного Поділля та Подільського воєводства.... chtyvo.org.ua.
- M.Zharkikh. Михайло Грушевський – Опись подільських замків 1494 р.. www.m-hrushevsky.name. Процитовано 5 лютого 2018.
- Пам'ятка природи місцевого значення Розрiз скальської серiї силурійської системи. tovtry.com. Процитовано 8 лютого 2018.