Гуків

Гу́ків село в Україні, центр Гуківської сільської територіальної громади Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Населення становить 801 осіб.

Пам'ятник Р. Шухевичу поблизу с. Гуків
село Гуків
Країна  Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Кам'янець-Подільський район
Громада Гуківська сільська громада
Основні дані
Колишня назва Загукавче, Загуків'я
Населення 801
Площа 2,644 км²
Густота населення 302,95 осіб/км²
Поштовий індекс 31660
Телефонний код +380 3859
Географічні дані
Географічні координати 48°50′55″ пн. ш. 26°14′26″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
248 м
Водойми річка Збруч
Місцева влада
Адреса ради 31660, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с.Гуків, вул.Центральна,2
Карта
Гуків
Гуків
Мапа

За малопідтвердженими даними на околиці села Гуків, на високому березі річки Збруч[1], спеціальний загін управління 2-Н МГБ УРСР спалив і поховав тіло генерала-хорунжого, головнокомандувача Української повстанської армії, Героя України (посмертно) Романа Йосиповича Шухевича.[2]

Історія

Перша письмова згадка про село 1442 рік, тоді називалось Загуковче.[3]

В "Описі Подільських замків 1494 року", зафіксоване, як замкове село, тоді в селі було лише два дворища: селянина Филимона і Івана, які сплачували по 10 грошів. Частина села Красилів в цьому ж документі згадується як окреме село, у цьому ж 1494 році там було одне дворище.[4]

Село належало до скальського староства, тому селяни повинні були працювати на утримання замку.

Поборові реєстри 16 століття показують, що протягом того часу село було зовсім маленьким, податків сплачувалось від 1 плуга (що приблизно дорівнює 18-20 осіб та 20 га поля), а в 1565 році є запис, що село заново заселене Лянцкоронським, скальським старостою. В люстрації 1570 року вказано, що в селі є 9 людей, що сплачуються податок по 8 грошей, та возять дрова до скальського замку, коли їм накажуть, а більше ніяких повинностей не дають, бо ці люди тільки недавно заселились тут.

В подимному реєстрі Подільського воєводства 1661 року, вказується, що тут сплачувався податок з двох димів, тобто жилих осель. З середини 17 століття назва села поступово змінюється із Загуків’я на Гуків. В часи окупації Поділля Османською імперією (1672 - 1699 рр.) село напевно було спустошене, і тут протягом тривалого часу ніхто не жив, бо в подимному реєстрі Подільського воєводства 1710 року вказано, що село є пустинним.

Село почало заново заселятись десь в 1710-1730 роках, бо вже в 1737 році була побудована церква. В 1762 році річний прибуток з Гукова був 4106 злотих, а з Красилова 802 зл.

З 1772 року стало прикордонним селом. Після приєднання Поділля до Російської імперії в 1793 році частина скальського староства була подарована Катериною ІІ племінницям Олександра Потьомкіна - Браніцькій та Катерині Скавронській. Гуків отримала остання, пізніше село купив Станіслав Яшовський, котрий тримав тут в 1820 році 80 селян. У Яшовського пізніше село купив Григорій Садовський, а його внучка внесла цей маєток в рід Дверніцьких.

Із листопада 1920 року в Гукові розпочався тривалий період радянської окупації. В 1923 році землю було розподілено між селянами Гукова під забудову. У 1930 році було відкрито семирічну школу, перший випуск відбувся в 1933 році. У 1934 році схід села постановив знести п’ятикупольну Св. Миколаївську Церкву, збудовану у 1842 році братами Лічкевичами, а на тому місці з того ж матеріалу спорудити школу. Через рік було побудовано Гуківську середню школу.

У 1929 році в селі Гуків розпочалася примусова колективізація сільського господарства. На 1930 рік більшість селянських господарств об’єднались у сільськогосподарську артіль «Косар», яка згодом була перейменована у артіль ім. Постишева.

В 1930 році було відкрито в селі фельдшерсько-акушерський пункт. В березні місяця 1938 року в селі Гуків було організовано МТС, де нараховувалось 20 тракторів, які обслуговували 19 колгоспів, 8 автомашин.

13 липня 1941 року село Гуків було окуповане німецькими військами. За період німецької окупації було забрано у фашистську неволю 127 юнаків та дівчат із села. Село було звільнене Червоною Армією від німецьких загарбників 22 березня 1944 року. За подвиги здійснені у Великій вітчизняній війні 38 жителів села нагороджені орденами та медалями.

Село Гуків і колгосп «Правда Ілліча» повністю електрифіковані у 1952 році. У 1997 році в селі побудовано будинок культури. В 1999 році Св. Миколаївську Церкву відкрили в пристосованому приміщенні колишнього магазину райСТ. У 2010 році церковна громада викупила дане приміщення для потреб церкви.

Соціальна сфера

Станом на 2011 рік в селі проживало 685 осіб, було 350 дворів.

Природоохоронні території

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

На захід від села розташована геологічна пам'ятка природи місцевого значення «Розрiз скальської серiї» (силурійської системи).[5]

Посилання

Примітки


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.