Скальське староство

Скальське староство розташовувалося в Подільському воєводстві, на сході Червоногродського повіту. Головне містечко — Скала — розташовувалося на річці Збруч. У різні періоди до староства належали різні села.

Згідно люстрації 1570 року до староства належали такі населені пункти: містечко Скала, села Колодрібка, Глибочок, Голенищеве, Цигани, Ланівці, Жилинці, Синьків, Гуків, Зозулинці, Ярослав (зараз такого села не існує, знаходилось біля сучасного села Жабинці), Вишнівець, Цвіклівці, Бережанка, П'ятничани, Балин та Озеряни.[1]

1616 року згідно люстрації до староства відноситься містечко Скала з селами: П'ятничани, Летава, Бережанка, Криничани та Голенищеве.[2]

1629 року староство значно розширилось та поділялось вже на дві частини: перша частина з містом Скала та селами Колодрібка, Цикова, Гуків, Зозулинці, Ярославка, Вишнівець, Іванків та Завадинці; посідав староство Миколай Гербурт. Друга частина староства з містечком Ланівці та з селами Заяновець(?), Глибочок та Цигани власниця дружина Яна Гербурта пані Констанція Жеребська.[2]

Під час козацьких воєн (1648—1657 рр.) та турецької окупації Подільського воєводства (1672—1699 рр.) кількість населення значно зменшилась, у деяких селах зовсім не залишилось жителів, як то: Іванків, Жабинці, Бережанка, Летава, Цигани, Лосяч, Турильче, Пукляки та Підпилип'я. Згідно турецького перепису 1681 року в самій Скалі було 30 господарств, а в найближчому селі П'ятничани — 25, в сусідньому містечку Збриж залишилось 4 господарства.[3][4]

Протягом нетривалого часу староством володів Миколай Оссолінський, поки в 1660 році законний староста — Геронім Лянцкоронський, не відібрав його силою.[5][6]

На початку 18 століття територія староства швидко заселялась, в 1762 році інвентар містечка Скали показує, що тоді сплачувало податок 147 мешканців, та 34 євреї. До староства тоді входили такі населені пункти: містечко Скала з передмістями та Волохами, села Іванків, Гуштинка, Красилів (зараз частина села Гуків), Гуків, Бережанка, Жабинці з Ярославкою, Летава, Лосяч, Давидківці зі Слобідкою, Колодрібка з Синьковим.[7]

• Прокоп, воєвода скальський в 1392 році,

• Януш Кердиєвич в 1431 році[8],
• Стібор з Коморників у 1447 році[9]
• Миколай Внучек у 1469 році[10]

Жолкевські:

• Миколай Жолкевський, хорунжий холмський з 1503 року,
• Станіслав Жолкевський, брат Миколая, з 1506 року

Лянцкоронські:

• Станіслав, 1515—1535 роки;
• Геронім (племінник попереднього), до 1569 року;
• Станіслав (син попереднього), до 1592 року;
• Станіслав (онук попереднього), з 1641 року;
• Збігнев (син попереднього)[11], у 1648 р.^{[джерело?]}
• Геронім (брат попереднього), до 1697 року;
• Францішек Станіслав, дідич Ягільниці (брат попереднього), до 1699 року;
• Міколай (син попереднього) до 1706 р., після смерті староство перейшло до його сестри — Агнєшки, дружини Валентія Казімежа Межеєвського, коштом якого збудували парафіяльний костел у Скалі;[12][13]

Гербурти:[14]

• Миколай, з 1592 року
• Ян (син попереднього), 1603—1612;
• Миколай (син попереднього), 1612—1639 роки;

• Костянтин Загоровський, в 1699 році,
• Валентій Казімеж Межеєвський (Walenty Kazimierz Mierzejewski)[15], старостував у 1710-1737 роках.

Тарли:

• Адам Тарло, зять попереднього[16] (рід Тарли), до 1772 року[17];
• Шимон Тарло, син попереднього, був старостою з 1778, до своєї смерті в 1781 році[18].

• Річ Посполита Трьох Народів
• Адміністративно-територіальний поділ Речі Посполитої

Колекція документів до історії Скальського староства