Гундер Сергій Михайлович

Сергі́й Миха́йлович Гу́ндер (нар. 20 лютого 1977(19770220) — 16 травня 2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Гундер Сергій Михайлович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 20 лютого 1977(1977-02-20)
Харків
Смерть 16 травня 2018(2018-05-16) (41 рік)
Богданівка
Псевдо «Татарин»
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 1977 року у місті Харків; з 2000-го мешкав в Івано-Франківську. Працював регіональнии менеджером з продажу.

Брав участь в подіях Революції Гідності; на фронт пішов добровольцем.

З березня 2015 року служив в 93-й бригаді, навідник кулемета ПКМ. Згодом — солдат, командир бойової машини — командир механізованого відділення 2-го взводу 9-ї роти 3-го механізованого батальйону. 27 березня 2015-го виїхав на першу ротацію у Піски. З побратимами виходив у «сіру» зону та брав участь у «дезінфекції», дистанція між нашими та противником іноді доходила до кількох метрів. Одного разу Сергій вирішив піти у нічну розвідку сам — у Жабуньки (Ясинувата), але не повідомив рацією — розумів, що наших прослуховують. Повертався назад «Татарин» після півночі, він випадково зачепив одну з пластмасових пляшок, що були спеціально розкидані навколо позиції. Хлопці це почули та вирішили брати «живця». Сергій вправився із ситуацією; доповідв, що саме зміг роздивитись у ворожих позиціях та розташування вогневих точок. 25 грудня 2015 року під Пісками у часі розвідувального виходу зазнав важкого поранення — коли наша розвідгрупа зачепила розтяжку; уламки потрапили у ногу та руку, пошкодило нервові вузли та перебило артерію. Командир Володимир Цірик власноруч накладав турнікети на рани. Переніс кілька операцій, отримав інвалідність ІІ-ї групи. Активно діяв в лавах волонтерської організації «Галицькі леви». 13 лютого 2017-го підписав контракт; на початку березня потрапив до лав своєї 9-ї роти, виконував завдання поблизу села Кримське на Луганщині, по тому знову на Донеччині.

16 травня 2018 року загинув вранці поблизу села Богданівка (Волноваський район) — від кулі снайпера у серце.

21 травня 2018-го похований на міському кладовищі Івано-Франківська в селі Чукалівка.

Без Сергія лишились мама в Харкові, дружина та донька в Драгомирчанах, двоє дітей від першого шлюбу у Надвірній.

Нагороди та вшанування
  • указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]

Примітки
  1. Указ Президента України від 27 червня 2018 року № 189/2018 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.