Гундорова Тамара Іванівна

Гундорова Тамара Іванівна (17 липня 1955, с. Климівка, Карлівський район, Полтавська область) — українська літературознавиця і культурологиня. Докторка філологічних наук, професорка, завідувачка відділу теорії літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, член-кореспондент НАН України.

Гундорова Тамара Іванівна
Народилася 17 липня 1955(1955-07-17) (66 років)
с. Климівка, Карлівський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність літературна критикиня, літературознавиця, викладачка університету, культурологиня
Alma mater Київський університет
Галузь літературознавство
Заклад Інститут літератури імені Тараса Шевченка
Звання професор
Ступінь член-кореспондент НАН України
Членство НАН України і Міжнародна асоціація україністів
Нагороди стипендіат імені Фулбрайта (США, 1997)
Висловлювання у Вікіцитатах

30 травня 2017 року затверджена членкинею Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій при Кабінеті Міністрів України[1].

Біографія

Народилася у с. Климівка Карлівського району Полтавської області.

Закінчила відділення української мови та літератури філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка(1977) та аспірантуру при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

1981 року захистила кандидатську дисертацію на тему «Проблема інтелігенції і народу в соціально-психологічних повістях Івана Франка 80-90-х років XIX ст.», а у 1996 році докторську дисертацію на тему «Дискурсія українського модерну. Постмодерна інтерпретація».

В Інституті літератури ім. Шевченка НАН України працює від 1981 року. 2002 року очолила відділ теорії літератури. Є деканкою Українського вільного університету (Мюнхен) та асоційованою співробітницею Гарвардського українського дослідницького інституту.

Викладала у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія» (1994—1997), Київському національному університеті ім. Т. Шевченка (2005—2010), у Торонтському університеті (Канада, 1999 р.), на Літній школі Гарвардського університету (США, 2004, 2009 рр.), в Українському вільному університеті (Німеччина, Мюнхен, 2003, 2005), читала спецкурс в Українському католицькому університеті (Львів), брала участь у Грейсфальдській літній школі з україністики (Німеччина, 2008). Виголошувала численні доповіді на міжнародних конференціях і конгресах в Україні та за кордоном, а також виступала з лекціями в університетах США (Єйльський, Колумбійський, Гарвардський університети) та Канади (університети Торонто, Альберти, Манітоби), Великій Британії.

Стажувалася в університеті Монаша (Австралія) (1991—1992), у Гарріманівському інституті Колумбійського університету (1998), в Українському дослідницькому інституті Гарвардського університету (2001, 2009), у Славістичному дослідницькому центрі (Slavic Research Center) Хоккайдського університету (Японія, 2004), була стипендіатом імені Фулбрайта (США, 1997,2009), Непораного (Канада, 1999), Шкляра (США, 2001), Яцика (США, 2009), Інституту відкритого суспільства (Угорщина, 1994-96, 1999—2001).

Коло інтересів Тамари Гундорової — дослідження сучасної літературної теорії, гендерні студії, постколоніальна критика, модернізм та постмодернізм.

Друкувалася у часописах «Слово і час» (раніше — «Радянське літературознавство»), «Критика», «Сучасність», «Світо-вид», «Дивослово», «Ї», «Київська старовина», «Acta Slavica Japonica», «Journal of Ukrainian Studies», «Slavia orientalis», «Dubrovnik. Casopis za knjizevnost i znanost», «Porownania. Komparatystyka i studia postkolonialne», наукових збірниках «Постмодернизм в славянских литературах» (Москва), «Стус як текст», «Ukraine in the 1990-s. Proceeding of the First Conference of the Ukraine Studies Association of Australia» (Мельбурн, 1992), «From Sovietology to Postcoloniality. Ed. by Janusz Korek» (Стокгольм, 2007), авторка розділів в «Історії української літератури ХХ ст.» (К., 1993).

Рецензії на монографії Тамари Гундорової були надруковані у часописах «Критика», «Дзеркало тижня», «Книжник-review», «Літературна Україна», «Неприкосновенный запас», «Slavia. Casopis pro slovanskou filologii», «Journal of Ukrainian Studies», «Wiener Slavistisches Jahrbuch», «Zeitschrift fur Slavische Philologie», «Canadian Slavonic Papers».

Громадська діяльність

Авторка книг

Наукові праці стосуються сучасної української літератури, зокрема в аспекті її новітніх теоретичних інтерпретацій — постмодерністських, постколоніальних, гендерних, психоаналітичних. Розробила концепцію розвитку українського модернізму.[2] Основна проблематика праць Тамари Гундорової – переходи нової свідомості початку ХХ століття, «післячорнобильська бібліотека» як метафора українського постмодернізму на переломі ХХІ століття, меланхолія, популярна культура і кіч – від «Енея-парубка до Вєрки Сердючки».[3]

Найновіші публікації

«Ukrainian Euromaidan as Social and Cultural Performance» у збірнику «Revolution and War in Contemporary Ukraine. The Challenge of Change» (Stuttgart, 2016) та «Symptom of the Loser and the Melancholy of Post-Soviet Generation» у збірнику «Eastern European Youth Culture in a Global Context» (Palgrave Macmillan, 2016).[4]

Монографії
  • Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодернізм. – К.: Критика, 2013. – 344 с.
  • Транзитна культура. Симптоми постколоніальної травми: статті та есеї. – К.: Грані-Т, 2013. – 548 с.
  • ПроЯвлення слова: дискурсія раннього українського модернізму. — Вид. друге, перероб. та доп. — К.: Критика, 2009.
  • Кітч і література. Травестії. — К.: Факт, 2008. — 284 с. — (Сер. „Висока полиця”).
  • Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн. — Київ, Критика. —  2005. (Рецензії: Роксана Харчук. Хранителька післячорнобильської бібліотеки // Дзеркало тижня, № 4 (583) від 4 лютого 2006 р. —  с. 20).
  • Femina melancholica. Стать і культура в гендерній утопії Ольги Кобилянської. — Київ, Критика, 2002. (Рецензії: Дмитро Стус. Вперед на маргінеси. Роман Веретельник. Стать і гендер в історії та літературі. — Книжник-review. — 2002. — № 23(56), с. 7; Григорій Сивокінь. Таке містке поняття — меланхолія. — Літературна Україна. — 2003. — № 8(5001). —  с. 6; Олександр Пронкевич. Жіноча меланхолія як феномен культури. — Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2003. —  ч. 3. — с. 71—74; Slavia. Casopis pro slovanskou filologii. — Praha. — 2004. — R73. — с. 355—357).
  • ПроЯвлення Слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. — Львів, Літопис, 1997. (Рецензії: Людмила Тарнашинська. Модернізм — поза каноном. — Літературна Україна. — 1998. — N45(4809). —  с. 8. Костянтин Москалець. Замість дослідження. — Критика. — 1998. —  Р.II. — Ч 2(4). — с. 25—28; Slavic and East European Journal. — 1998. — V42. — N3, Fall.- с. 571—573; Journal of Ukrainian Studies. — Winter 1998.- V23.- N2. — с. 137—138; Opera Slavica. Slavisicke Rozhledy. —  2001. -R.XI — N3. — с. 66—68).
  • Франко не Каменяр. — Мельбурн, 1996. (Рецензії: Journal of Ukrainian Studies. — 1997. —  V.22. — Nl—2. —  с. 205; Wiener Slavistisches Jahrbuch.- Wien. — 1998. — Band 44. — с. 229—231).
  • Інтелігенція і народ в повістях Івана Франка 80-х років. — Київ, Наукова думка, 1985. (Рецензія: Радянське літературознавство. —  1985, № 12, с. 69—70 (автори Денисюк, З. Гузар).

Вибрані статті
  • Український окциденталізм: бути чи не бути Римом? // Критика, 2006, ч. 1—2 (99—100). — с. 31—36.
  • Жіночий роман // Незнайома. Антологія української „жіночої” прози та есеїстки другої Пол. ХХ —  поч. ХХІ ст. Авторський проект Василя Габора. — Львів, Піраміда. — 2005. — с. 110—115.
  • Нова жінка в Академії наук. Розмова Людмили Таран з Тамарою Гундоровою // Кур'єр Кривбасу. — 2005. — № 185. — с. 169—188.
  • Слідами Адорно: масова культура і кіч // Критика. — 2005. — Ч.1—2 (87—88). — с. 32—37;
  • The Melancholy of Gender// Acta Slavica Japonica. — 2004. — V22, pp.165—176.
  • Карнавал после Чернобыля (топография украинского постмодернизма) // Постмодернизм в славянских литературах. — Институт славяноведения, Москва, 2004. — с. 160—190.
  • „Малоросійський маскарад”: колоніальний дискурс в „Енеїді” Котляревського та навколо неї // На щедрий вечір. Збірник на пошану Євгена Сверстюка. — Луцьк, 2004. — с. 41—65;
  • Соцреалізм як масова культура // Сучасність. — 2004. —  ч. 6.- с. 52—66.
  • „Марлітівський стиль”: жіноче читання, масова література і Ольга Кобилянська // Гендерна перспектива. — Київ, Факт, — 2004. — с. 19—35;
  • Ольга Кобилянська contra Ніцше, або Народження жінки з духу природи// Гендер і культура. Збірник статей. — Київ, Факт, 2001 с. 34—52;
  • The Canon Reversed: New Ukrainian Literature of the 1990s // Journal of Ukrainian Studies. —  2001. -Volume 26, N 102. — p.249—270;
  • Історіографічна формула Григорія Грабовича // Сучасність. — 2001. — № 6. — c.116—129.
  • Модернізм як еротика „нового” (В. Винниченко і Ст. Пшибишевський) // Слово і час. — 2000. — № 7. — с. 17—25;
  • Перевернений Рим, або „Енеїда” Котляревського як національний наратив // Сучасність. — 2000. — № 4 с. 120—134;
  • У колисці міфу, або топос Києва в літературі українського модернізму // Київська старовина. — 2000. — № 6 с. 74—82;
  • Жінка і Дзеркало// Ї. Культурологічний журнал. — 2000.- № 17. — с. 87—94.
  • Інтелектуальна дистопія Юрія Луцького // Юрій Луцький. Літературна політика в радянській Україні. 1917—1934. — Київ: Гелікон, 2000. — с. 9—16.
  • Методологічний тиск // Критика. — 2002. —  Ч.12(62). — c.14—17.
  • Europejski modernism czhy europejslie modernizmy? (Z perspektyvy ukrainskiej)// Odkryvanie modernizmu. Przeklady і komentarze. Red. R.Nycha. — Krakow, 1998. с. 521—529.
  • Фрідріх Ніцше і український модернізм // Слово і час. — 1997. — № 4.- с. 29—33;[5]

Відзнаки

Тамара Гундорова нагороджена премією і золотою медаллю АН України (1986), лауреат премії журналів «Світовид» (1995) та «Сучасність (2001)», премії НАН України ім. І. Франка (2005) та премії ім. Ковалевих (США, 1997). Заслужений діяч науки і техніки України (2006).[6] Книга Тамари Гундорової «Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн» здобула перемогу у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року — 2005» (номінація «Літературна критика і есеїстика»), а книга «Кітч і література. Травестії» здобула перемогу у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року — 2008» (номінація «Хрестоматія — Літературознавство»).

Примітки
  1. Cайт Національної академії наук України, 31.05.2017. Архів оригіналу за 03.06.2017. Процитовано 05.06.2017.
  2. Гундорова Тамара Іванівна. www.nas.gov.ua (uk-UA). Процитовано 5 жовтня 2019.
  3. 1576.ua - Постаті - Гундорова Тамара. 1576.ua. Процитовано 5 жовтня 2019.
  4. Тамара Гундорова | КРИТИКА. krytyka.com. Процитовано 5 жовтня 2019.
  5. kengurjan. Гундорова Тамара Іванівна. www.ilnan.gov.ua (uk-ua). Процитовано 5 жовтня 2019.
  6. Нагороди, відзнаки, конкурси. www.nas.gov.ua. Процитовано 5 жовтня 2019.

Ресурси
  • Автопортрет // Слово і час. — 2004. — № 2, с.66-69
  • Зборовська Н. В. Гундорова Тамара Іванівна // Енциклопедія Сучасної України. — К., 2006. — Т. 6. — С. 639
  • 50 річчя члена-кореспондента НАН України Т. І. Гундорової // Вісник НАН України. — 2005. — № 7
  • Кононенко Є. Тамара Гундорова: Епоха постмодерну вже закінчується: розмова з академічною жінкою // Україна молода. — 2007. — № 30 (16 лютого)
  • Нова жінка в Академії наук. Розмова Людмили Таран з Тамарою Гундоровою // Кур'єр Кривбасу. — 2005. — № 185. — С. 169—188
  • Тамара Гундорова. Інтерв'ю // Коментарі. — 28 вересня 2007 р.
  • Якщо не я, то хто? Біобібліографічний покажчик наукових праць Тамари Іванівни Гундорової / Укладачі Т.Стальна, Н.Кикоть. — Мюнхен, 2015.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.