Гусенко Павло Якович

Гусенко Павло Якович
Народження	16 липня 1914; Катеринослав, Російська імперія
Смерть	20 вересня 1944 (30 років); Пряшів, Угорське королівство
Поховання	Люблінське воєводство
Країна	СРСР
Звання	капітан
Командування	ескадрилья
Війни / битви	Бої на Халхин-Голі
Нагороди	;
	Гусенко Павло Якович у Вікісховищі

Гусенко Павло Якович 3 (16) липня 1914 — 20 вересня 1944 — Гвардії капітан, командир ескадрильї, Герой Радянського Союзу, учасник боїв на Халкін-Голі, Радянсько-фінської війни і Великої Вітчизняної війни.

Біографія

Гусенко Павло Якович народився 3 (16) липня 1914 року в місті Катеринослав. Закінчив залізничний технікум, працював електриком на заводі. У 1936 році був покликаний в Червону Армію, у 1938 році закінчив Ворошиловградську військову авіаційну школу.

Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року. Воював на Волховському,Північно-Західному, Ленінградському, Калінінському, Воронезькому, Степовому, 1-му і 2-му Українських фронтах у складі 81-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку (1-а гвардійська бомбардувальна авіаційна дивізія, 2-й гвардійський бомбардувальний авіаційний корпус (першого формування), 5-а повітряна армія). Пройшов шлях від командира ланки до командира ескадрильї бомбардувальників-пікіровщиків. Здійснив близько 200 бойових вильотів, в результаті яких знищив багато живої сили і техніки противника.

2 червня 1944 року командир полку представив П. Я. Гусенко до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і мужність гвардії капітану Гусенко Павлу Яковичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Але він не дожив до цього дня. 20 вересня 1944 при завдаванні бомбового удару в районі залізничного вузла міста Прешов його літак був підбитий вогнем зенітної артилерії противника. Гвардії капітан Гусенко направив свій палаючий літак на ворожий ешелон і загинув смертю героя. Похований у селищі Залесе (Польща). 27 вересня 1944 р. за здійснений подвиг був повторно представлений до звання Героя Радянського Союзу. За цим поданням нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня (наказ 2-ї повітряної армії № 18/н від 30 серпня 1946 р.)

Герої Радянського Союзу: Короткий біографічний словник / Пред. ред. колегії І. Н. Шкадов. — М: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаєв — Любичев/. — 911 с. — 100 000 екз. — ISBN отс., Реєстр. № у РКП 87-95382.
Герої подвигів на Харківщині / Ст. Ст. Калінін, Д. Р. Макаренко. — Харків: Прапор, 1970. — 352-353 с. — 25 000 екз.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.