Гусинка (Куп'янський район)

Гуси́нка — село в Україні, у Куп'янському районі Харківської області. Населення становить 989 осіб. Орган місцевого самоврядування — Гусинська сільська рада.

село Гусинка
Герб Гусинки Прапор Гусинки
Країна  Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Куп'янський район
Рада Гусинська сільська рада
Код КАТОТТГ UA63080070100010435
Облікова картка Гусинка 
Основні дані
Засноване 1706
Населення 989
Площа 1,88 км²
Густота населення 526,06 осіб/км²
Поштовий індекс 63710
Телефонний код +380 5742
Географічні дані
Географічні координати 49°49′33″ пн. ш. 37°25′53″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 177 м
Водойми р. Гусинка
Відстань до
обласного центру		 101 км
Відстань до
районного центру		 22,2 км
Найближча залізнична станція Селище
Відстань до
залізничної станції		 2,8 км
Місцева влада
Адреса ради 63710, с. Гусинка, вул. Першотравнева, 20
Вебсторінка Гусинська сільрада
Сільський голова Распасієнко Яків Вікторович
Карта
Гусинка
Гусинка
Гусинка
Мапа

Географія

Село Гусинка розташована біля витоків річки Гусинка, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Єгорівка.

Поруч проходить залізниця, станції Гусинка (3 км) та Селище (1,5 км).

Назва

Перша назва — Гусинець, за назвою річки, на якій поселення побудоване, на берегах якої любили перепочивати дикі гуси та інші перелітні птахи. Згодом назва річки і слободи трансформувалась і стала звучати: Гусинка.

Історія

Засноване на території Слобідської України у складі Харківського полку в 1706 році[1]. Заснували село вихідці з Правобережної України, які влаштувалися у великій пологій балці, звідки бере початок річка Гусинка.

На початку ХVIII століття землі навколо Гусинки були відмежовані з фонду Ізюмського слобідсько-козацького полку у власність писаря цього полку Ю.Розаліон-Сошальського, а основна маса жителів стала його підданими. Згодом у слободі поселилося ще кілька поміщицьких сімей.

У 1875 році Гусинка одержує статус волосного центру Куп'янського повіту. В 1923 році волосне управління ліквідовується, створюється сільська рада.

Село постраждало внаслідок колективізації 1928—1937 років і геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932—1933 та 1946—1947.

Також є цитати сина, батьки якого бачили події кінця 1920-х початку 1930-х років на власні очі:

"...а все почалося з розкуркулення, коли повідбирали корів, коней, свиней і взагалі увесь скот... Сильно цьому сприяла міська влада у вигляді КОМНЕЗАМІВ, працівники яких ходили по хатах і відбирали майно у куркулів, бо мали багато влади. Лазили і шукали їжу у жінки мого батька -- баби Марини, обшукали усю хату -- знайшли жменю квасолі та й ту відібрали. Якщо хтось пручався й противився їхнім діям, вони називали їх "ворогами радянської влади", потім уночі приїжджала машина, чорний воронок, і забирала до Сибіру.
Моя мати казала: "У селі кожен день хоронили 1-2 людини, пізніше дійшло до того, що нікому було хоронити своїх близьких, так виривали велику яму і туди звозили трупи по 5-6 чоловік. Прийшла одна бабка, родичів її закопували у тій груповій ямі, а вона була настільки голодною, що впала біля тієї ями, так ці архаровці[2] і ту живу бабку закопали поряд з родичами". Моя ж мати ходила по далеким селам, де людей менше розкуркулили, і продавала одяг: сорочки, хустки і тому подібне, а за один раз принесла аж цілих два відра квашеної капусти. Мій батько помирав з голоду, так йому сусідка дала склянку молока, той хоч ожив трохи, бо вже піну з рота пускав. Потім почалася весна, почали з липи й інших дерев збирати листя, яке потім варили й їли. Ще трохи пізніше з'явилися кислиці[3] й зелені груші, до осені як-не-як протягли. Восени з'явилася якась картопля. Саджати цю картоплю було ніяк неможливо, так моя мати разом із сусідкою-агрономом залишали шкірку від картоплі й саджали її з маленькими почками. Вже з'явилося якесь життя".

Загалом під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 105 жителів села[4].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1177 осіб, з яких 564 чоловіки та 613 жінок[5].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1121 особа[6].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

МоваВідсоток
українська 90,39 %
російська 8,90 %
білоруська 0,10 %
вірменська 0,10 %
молдовська 0,10 %
інші 0,41 %

Культура

Гусинська сільська бібліотека

Перша бібліотека в селі Гусинка була відкрита на початку ХХ століття, в 1902 році. Це була безкоштовна бібліотека-читальня, яка фінансувалася Куп'янським повітовим земством. Фонд складав близько 2000 екземплярів.

Після революції, на початку 1920-х років в селі була відкрита хата-читальня. У 1928 році в селі був побудований клуб.

В післявоєнні роки культурне життя в Гусинці невпинно розвивалося. В 1963 році відбулося відкриття нового клубу, де виділили приміщення для бібліотеки. Фонд на той час складав 9500 примірників. В той час в бібліотеці працювала Шевченко Ніна Михайлівна. До кінця 1960-х років в бібліотеці працювали О. М. Кривошлик, З. О. Лобас. В 1970-х роках бібліотекарями були О. М. Шуліка, А. О. Загребельний. З 1976 по 1992 рік бібліотекою завідувала Шип Антоніна Іванівна. 1987 році бібліотеку перевели в приміщення Будинку побуту, а в 2001 році бібліотека переїхала на другий поверх житлового будинку, де займала двокімнатну квартиру. В 2008 року бібліотеку знову повернули до клубу. В 1977 році Гусинська сільська бібліотека стала філією Куп'янської централізованої бібліотечної системи.

Бібліотека проводить краєзнавчу роботу, масові заходи до державних та народних свят, працює з дітьми та молоддю. З серпня 1992 року по жовтень 2018 року в бібліотеці працювала Д'якова Наталія Миколаївна.  В 2012 році свій 110-літній ювілей Гусинська бібліотека святкувала в новому приміщенні, яке раніше було амбулаторією. В подарунок бібліотека отримала комп'ютер від Куп'янської районної державної адміністрації.

З жовтня 2018 року в бібліотеку прийшла працювати Кисіль Галина Анатоліївна.

Відомі люди
  • Починаючи з 1762 р. в Гусинці часто бував у гостях, а пізніше подовгу жив у сім'ї Сошальських видатний український філософ, поет, музикант, просвітитель Григорій Савич Сковорода. Г. С. Сковорода. В 1787 році в селі, написав притчу «Убогий жайворонок» і надіслав її другу Федору Івановичу Дискому.
  • У селі народився відомий український художник Опанас Заливаха.
  • Вихідцем з Гусинки є літописець і упорядник української поезії ХІХ століття І. Н. Сабо.
  • Тут жила і працювала вчителькою народної школи поетеса і художниця К. Ф. Соколовська.

Примітки
  1. Кисиленко В.Ю. Черговий огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минуле - 2021: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О.О. Євенок, 2021. – С.179-186
  2. АРХАРОВЕЦЬ // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. КИСЛИЦЯ // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Гусинка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.