Гута-Поруби
Гута-Поруби (пол. Huta Poręby) — село на Закерзонні, у гміні Нозджець, Березівського повіту Підкарпатського воєводства, у південно-східній частині Польщі. Населення — 188 осіб (2011[1]).
Село
Координати 49°44′22″ пн. ш. 22°16′29″ сх. д.
|
Назва
Нинішня назва прийнята в 1945 р. замість попередньої Поруби.
Розташування
Розташоване приблизно за 8 км на південний схід від адміністративного центру ґміни села Ніздрець, за 19 км на схід від повітового центру Березова і за 39 км на південний схід від воєводського центру Ряшева.
Історія
Село Поруби з присілком Ясенів відоме з 1735 р. У XVIII ст. з’явилося виробництво скла, яким займались жителі присілка Гута.
У 1882 р. в селі було 85 будинків і 618 мешканців (545 греко-католиків, 63 римо-католики і 10 юдеїв), зокрема в Порубах було 39 будинків і 287 мешканців, у Гуті — 32 будинків і 237 мешканців. у Ясенові — 14 будинків і 94 мешканці. Греко-католицька громада належала до парафії Селиська, яка входила до Бірчанського деканату Перемишльської єпархії.
На 1936 р. було 870 греко-католиків, 52 римо-католики і 8 юдеїв. Греко-католики належали до парафії Селиська Динівського деканату Апостольської адміністрації Лемківщини. Також була читальня «Просвіти». Метричні книги велися від 1783 р. Село належало до Березівського повіту Львівського воєводства.
На 01.01.1939 у селі було 930 жителів, з них 820 українців-грекокатоликів, 90 українців-римокатоликів, 15 поляків і 5 євреїв[2].
У середині вересня 1939 року німці ввійшли в село, однак вже 26 вересня 1939 року змушені були відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР правобережна частина Березівського повіту в ході утворення Дрогобицької області включена до Добромильського повіту[3]. 17 січня 1940 року село включене до новоутвореного Бірчанського району Дрогобицької області. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська заволоділи цією територією і розпочали примусову мобілізацію. В березні 1945 року, у рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон зі складу Дрогобицької області правобережжя Сяну включно з Порубами було передане до складу Польщі.
Після Другої світової війни українське населення було піддане етноциду. Частина переселена на територію СРСР в 1946 році. Українці, яким вдалось уникнути виселення, в 1947 році під час Операції Вісла були депортовані на понімецькі землі: між 28 квітня і 10 травня депортували 57 жителів Гути і 167 Ясенова, а між 10 і 15 травня — 183 мешканців Порубів[4].
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 93 | 20 | 63 | 10 |
Жінки | 95 | 24 | 48 | 23 |
Разом | 188 | 44 | 111 | 33 |
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гута-Поруби
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 3.
- Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
- Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 437.
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела
- Шематизм Греко-Католицкого Духовеньства Апостольскої Адміністрації Лемковщини. — Львів: Наклад ААЛ, 1936. — с. 47-48
- Poręby(1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 821. (пол.)