Гуцалюк Любослав Михайлович

Любослав Гуцалюк (англ. Liuboslav Hutsaliuk; 2 квітня 1923, Львів — 16 грудня 2003, Нью-Йорк) — український художник-експресіоніст[1].

Любослав Гуцалюк
Liuboslav Hutsaliuk
При народженні Любослав Михайлович Гуцалюк
Народження 2 квітня 1923(1923-04-02)
Львів
Смерть 16 грудня 2003(2003-12-16) (80 років)
  Нью-Йорк
Національність українець
Країна  Україна
Жанр урбаністичне малярство
Навчання мистецька студія Едварда Козака, Вища Художня Школа Купер Юніон
Діяльність художник
Напрямок експресіонізм
Роки творчості 1946—1999
Любослав Гуцалюк, Едвард Козак і Яків Гніздовський поруч скульптури Слави Ґеруляк на Союзівці
Яків Гніздовський, Любослав Гуцалюк, Стефанія Гніздовська і Едвард Козак на Союзівці

Життєпис

Народився 2 квітня 1923(19230402) року у Львові. Був поранений у роки Другої світової війни, ветеран дивізії «Галичина».

У 1946—1949 роках навчався в мистецькій студії Едварда Козака у Берхтесгадені (Німеччина).

1949 року емігрував до США, де навчався у 1949—1954 роках у Вищій Художній Школі Купер Юніон (англ. Cooper Union School of Art) у Нью-Йорку.

Обраний почесним членом Академії «Кампанелла» в Римі (Campanella Academy), яка нагородила його в 1970 році срібною медаллю за визначні досягнення в малярстві.

1990 року переніс інсульт, знайшов в собі сили сили видужати та продовжити малювати, виставляти свої роботи. В 1999 році в Українському Інституті Америки відбулася остання велика індивідуальна виставка Любослава Гуцалюка, видано кольоровий каталог з численними репродукціями його робіт.

В останні роки життя через недугу та пережиту родинну драму (несподівана втрата дружини Ренати та одинокого сина Яреми) вже не створює робіт. Митець помер у Нью-Йорку в будинку для літніх людей 16 грудня 2003 року. Поховано 23 грудня на українському цвинтарі св. Андрія Первозваного в Саут-Баунд-Бруці (Нью-Джерсі)[2].

Мистецька діяльність

Перша індивідуальна виставка Гуцалюка відбулась в 1954 році після закінчення мистецької школи Купер Юніон. Згодом 17-24 грудня 1956 року проходить перша велика самостійна виставка в Парижі. Ще перед відкриттям другої паризької виставки в 1959 році 23 картини з 25, призначених для показу, були придбані власником галереї в Бергамо для проведення восени виставки в Італії[3].

Часом людина питає сама себе, чи продажа образів взагалі була дійсним успіхом, чи радше я просто малював під смак публіки? Все ж таки я думаю, що я працював, щоб задоволити передусім самого себе; чи радше не так задоволити, як виявити те, що в мені сидить.

— З листа Любослава Гуцалюка[3]

З 1956 року протягом 10 років відбуваються 3 самостійні виставки в Парижі, 5 — у Нью-Йорку, по одній у Мілані та Торонто[4].

Був членом таких мистецьких угрупувань як Audubon Artists (США), La Société des Artistes Indépendants de Paris та Об'єднання Мистців Українців в Америці.

Гуцалюк малював олійні картини у жанрі експресіонізму, а також гуаші та акварелі. Домінанта творчості — урбаністичні сюжети[5].

Гуцалюк малює, так би мовити, тільки дахи та фасади домів. Він старається якнайбільше уникати всіх живих кольорів. Як можна зацікавити нас таким невдячним сюжетом, трактованим майже виключно в сірій манері? Це його секрет!

— Журнал «L'Amateur d'Art»[3]

Картини митця знаходяться в художніх колекціях у Франції, Великій Британії, Італії, Канади та США.

...його твори освітлені внутрішньою радістю, майже щирою наївністю. Гармонійна фантазія і відвага спокою Гуцалюка підтверджує дух, що переважає на його полотнах.

— П'єр Імбург[4]

Крім живопису Любослав Гуцалюк працював у графіці, в основному в книжковій. Плідно співпрацював з журналом сатири та гумору «Лис Микита». Його мистецькі огляди публікувалися в газеті «Свобода» та журналі «Сучасність».

Примітки
  1. Певний Б. П., Мацько В. П. Словарна стаття «Гуцалюк Любослав Михайлович» // «Енциклопедія сучасної України»
  2. «Помер Любослав Гуцалюк» // «Свобода», ч. 1, 2 січня 2004, с. 19
  3. Кузьмович М. «Небачена виставка» // «Свобода», ч. 140, 23 липня 1959, с. 3
  4. Лавріненко «Напереломі від ніжної юности до суворої мужности» // «Свобода», ч. 225, 6 грудня 1966, с. 3
  5. Титла Б. «Вінок на могилу Любка Гуцалюка» // «Свобода», ч. 7, 13 лютого 2004, с. 29

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.