Гізела Улен
Гізела Улен(нім. Gisela Uhlen, справжнє ім'я Гізела Фрідлінда Шрек (Gisela Friedlinde Schreck), 16 травня 1919 року, Лейпциг — 16 січня 2007, Кельн) — німецька актриса, танцівниця і літератор. Починаючи з 1936 року знялася в більш ніж 60 кінофільмах і зіграла понад сто ролей в театрі.
| Гізела Улен | |
|---|---|
| нім. Gisela Friedlinde Schreck | |
 | |
| Дата народження | 16 травня 1919 |
| Місце народження | Кельн, Веймарська республіка |
| Дата смерті | 16 січня 2007 (87 років) |
| Місце смерті | Кельн, Німеччина |
| Поховання | Мелатенd |
| Громадянство |
 Німеччина |
| Alma mater | Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона |
| Професія | актриса, танцівниця і літератор |
| IMDb | ID 0880187 |
 Гізела Улен у Вікісховищі | |
Біографія
Гізела народилася в родині оперного співака Августина Шрека і його дружини Луїзи Фріди.[1][2]З п'яти років займалася в танцювальній школі Мері Вігман при Лейпцігській консерваторії, пізніше навчалася класичного балету та акробатики. У 15 років прийняла рішення стати актрисою і взяла собі псевдонім Гізела Улен.
Завершивши навчання в акторській школі Ліллі Аккерман в Берліні, Гізела Улен дебютувала в кіно в 1936 році в головній ролі в стрічці «Аннамарія» виробництва UFA. Перші роботи в кіно швидко принесли їй успіх. У тому ж році актриса дебютувала в театрі на сцені Бохумського драматичного театру під керівництвом Саладіна Шмітта. Через два роки Генріх Ґеорге запросив її в берлінський Театр імені Шиллера. У Третьому рейху Улен знялася в декількох пропагандистських фільмах.
Після Другої світової війни Гізела Улен була зайнята переважно в театрі. У 1949 році Гізела Улен працювала зі своїм третім чоловіком режисером Хансом Бертрамом над фільмом «Велика любов», в якому не тільки зіграла головну жіночу роль, а й брала участь в роботі над сценарієм. Проте, критики і глядачі віднеслись до стрічки байдуже. Згодом Улен розлучилася з Бертрамом і в 1953 році вступила в свій четвертий шлюб з актором Вольфгангом Кілінгом. Через розбіжності з колишнім чоловіком з приводу опіки над спільною дочкою Барбарою, Гізела Улен бігла через Швейцарію, де вона перебувала на гастролях в Базелі і Цюріху, в Східний Берлін. У Східній Німеччині Улен служила в Німецькому театрі і на кіностудії DEFA. 17 січня 1955 року Улен народила від Кілінга дочка Сюзанну.
У 1957 року Улен розлучилася з Кілінгом і вийшла заміж за режисера кіностудії DEFA Герберта Бальмана і була зайнята в його постановках. У 1960 році Улен повернулася в ФРН, Болеслав Барлог запросив її в Театр Шиллера. У 1960-х роках Улен знімалася на кіностудії Едгар Воллеса, в 1979 році Райнер Вернер Фассбіндер запропонував їй роль матері у фільмі «Заміжжя Марії Браун».
На початку 1980-х років Улен організувала пересувний театр, в якому в постановці «Привидів» Ібсена, грала її дочка Сюзанна. Гізела Улен також знімалася в телевізійних серіалах «Лісництво Фалькенау» і «Деррік». В кінці 2005 року вона передала частину свого архіву Потсдамському музею кіно.
Гізела Улен випустила три книги спогадів. Померла після тривалої хвороби від раку легенів і похована на кельнському кладовищі Мелатен.
Фільмографія
|
|
Твори
- Gisela Uhlen: Mein Glashaus, Roman eines Lebens. Bayreuth 1978 ISBN 3-7770-0178-3
- Gisela Uhlen: Meine Droge ist das Leben. Weinheim, Berlin 1993 ISBN 3-88679-199-8
- Gisela Uhlen: Umarmungen und Enthüllungen, Collage eines Lebens. ISBN 3-932529-33-2
Примітки
- DNB, Katalog (German). Deutschen Nationalbibliothek. Процитовано 9 березня 2009. (Національна бібліотека Німеччини)
- filmportal.de / Gisela Uhlen / ( Gisela Friedlinde Schreck ) (German). Deutsches Filminstitut. Процитовано 9 березня 2009.[недоступне посилання з липня 2019]
Література
- Uhlen, Gisela (eigentlich Gisela Friedelinde Schreck). In: C. Bernd Sucher (Hrsg.): Theater Lexikon. Autoren, Regisseure, Schauspieler, Dramaturgen, Bühnenbildner, Kritiker. dtv, München 1999, ISBN 3-423-03322-3, S. 720
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гізела Улен
- Гізела Улен на сайті IMDb (англ.)
- Гізела Улен в Німецькій національній бібліотеці