Гіперандрогенізм

Гіперандрогенізм патологічний стан, що характеризується підвищенням рівня андрогенів у жінок (рідко — в чоловіків)[1]. До симптомів гіперандрогенізму належать акне, себорея, втрата волосся на скальпі, підвищення оволосіння тіла й обличчя, зменшення частоти або зникнення менструацій[2][3]. Гіперандрогенізм може ускладнюватись гіперхолестеролемією[1].

Гіперандрогенізм
Тестостерон — андроген, підвищення рівня якого спричинює гіперандрогенізм
Тестостерон — андроген, підвищення рівня якого спричинює гіперандрогенізм
Спеціальність акушерство та гінекологія і ендокринологія
Симптоми Гірсутизм, Акне і Аменорея
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 5A80.0
МКХ-10 E28.1
MedlinePlus 001165
MeSH D017588
 Hyperandrogenism у Вікісховищі

У 70 % випадків причиною гіперандрогенізму є синдром полікістозних яйників (СПКЯ)[2]. Також спричинювати патологічний тан можуть гіперплазія надниркових залоз, хвороба Кушинґа, деякі види раку та побічна дія окремих лікарських засобів[1][2][4]. Діагностика гіперандрогенізму ґрунтується на визначенні рівня тестостерону, 17-гідроксипрогестерону та пролактину в крові, а також на ультразвуковому дослідженні органів таза[1][2].

Лікувальна тактика залежить від етіології гіпергонадизму[1]. Симтоми патологічного стану можуть полегшуватись прийняттям оральних контрацептивів або антиандрогенів, як-от ципротерону ацетату або спіронолактону[1][2]. З косметичною метою застосовують техніки видалення волосся[4]. Гіперандрогенізм виникає в близько 5 % жінок репродуктивного віку[3].

Найдавніші відомі описи гіперандрогенізму відводять Гіппократу в 5-му сторіччі до н.е[5][6]. 2011 року Міжнародна асоціація лекгоатлетичних федерацій встановила правило, що рівні тестостерону в жінок повинні бути нижчими, аніж такі в чоловіків, для допуску до змагань[7].

Див. також

  • Гіпоандрогенізм
  • Гіпергонадизм
  • Гіпергонадотропний гіпергонадизм
  • Гіпогонадизм
  • Гіперестрогенізм
  • Гіпоестрогенізм
  • Андроген-залежні стани

Примітки

  1. Carlson, Karen J.; Eisenstat, Stephanie A.; M.D, Stephanie A. Eisenstat; Ziporyn, Terra Diane (2004). The New Harvard Guide to Women's Health (англ.). Harvard University Press. ISBN 9780674012820.
  2. Peigné, Maëliss; Villers-Capelle, Anne; Robin, Geoffroy; Dewailly, Didier (2013-11). [Hyperandrogenism in women]. Presse Medicale (Paris, France: 1983) 42 (11). с. 1487–1499. ISSN 2213-0276. PMID 24184282. doi:10.1016/j.lpm.2013.07.016. Процитовано 6 травня 2019.
  3. Curtis, Michele; Antoniewicz, Leah; Linares, Silvia T. (2014). Glass' Office Gynecology (англ.). Lippincott Williams & Wilkins. ISBN 9781608318209.
  4. Catteau-Jonard, Sophie; Cortet-Rudelli, Christine; Richard-Proust, Chloé; Dewailly, Didier (2012). Hyperandrogenism in adolescent girls. Endocrine Development 22. с. 181–193. ISSN 1662-2979. PMID 22846529. doi:10.1159/000326688. Процитовано 6 травня 2019.
  5. Banker, Manish (30 червня 2019). Nova IVI Textbook of Infertility & Assisted Reproductive Technology (англ.). JP Medical Ltd. ISBN 9789388958844.
  6. Pathobiology of Human Disease: A Dynamic Encyclopedia of Disease Mechanisms (англ.). Elsevier. 1 серпня 2014. ISBN 9780123864574.
  7. Burki, Talha Khan (10 2016). Hyperandrogenism rule no longer in play at Rio Olympics. The Lancet. Diabetes & Endocrinology 4 (10). с. 820. ISSN 2213-8595. PMID 27503334. doi:10.1016/S2213-8587(16)30213-3. Процитовано 6 травня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.