Гірахіус
Гірахіус (Hyrachyus) — викопний рід непарнокопитних ссавців монотипової родини Hyrachyidae, що існував в еоцені у північній півкулі. Це були тварини середнього розміру, вони досягали розмірів вовка і жили у тропічних та субтропічних лісах поблизу води. Є спірним, систематичне положення гірахіуса. Деякі дослідники бачать тварину біля основи еволюції носорогів, інші — тапірів.[1]
? †ГірахіусЧас існування: еоцен — олігоцен | ||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Види | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Опис
Гірахіуси досягали півтора метрів в довжину і важили 45-90 кг. Його розміри розцінюються палеонтологами як середні. Це була виключно рослиноїдні істоти. Жили в тропічних і субтропічних лісах і болітах, заплавах або на берегах озер. Статевий диморфізм полягав у різних розмірах самців та самиць.
Скам'янілості
Численні викопні рештки знайдені у Північній Америці та Євразії. Відомо близько 150 решток, у тому числі і повні скелети. Скам'янілості виявлені у Китаї, Японії, Німеччині, Великій Британії, Франції, Іспанії, Ямайці та США.[2]
Види
- Hyrachyus affinis
- Hyrachyus bicornutus
- Hyrachyus douglassi
- Hyrachyus eximius
- Hyrachyus implicatus
- Hyrachyus minimus
- Hyrachyus modestus
- Hyrachyus singularis
Примітки
- Hayden, F.V. Report of the United States Geological Survey of the Territories, Volume III. (1883)
- Domning, D. P.; Emry, R. J.; Portell, R. W.; Donovan, S. K.; Schindler, K. S. (December 1997). Oldest West Indian Land Mammal: Rhinocerotoid Ungulate from the Eocene of Jamaica. Journal of Vertebrate Paleontology (Society of Vertebrate Paleontology) 1 (4): 638–641. JSTOR 4523853.