Гіропор березовий синіючий

Гіропор березовий синіючий або синяк (Gyroporus cyanescens) — вид базидіомікотових грибів родини Gyroporaceae.

?
Гіропор березовий синіючий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Підцарство: Вищі гриби (Dikarya)
Відділ: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Болетальні (Boletales)
Родина: Gyroporaceae
Рід: Gyroporus
Вид: Гіропор березовий синіючий
Біноміальна назва
Gyroporus cyanescens
(Bull.) Quél. 1886
Синоніми
Leccinum constrictum (Pers.) Gray 1821

Boletus constrictus Pers. 1801
Suillus cyanescens (Bull.) P. Karst. 1882
Leucoconius cyanescens (Bull.) Beck 1923 Boletus cyanescens Bull. ex Fr.

Посилання
Вікісховище: Category:Gyroporus cyanescens
EOL: 195240
NCBI: 80648
MB: 356882
IF: 356882

Будова
Ілюстрація з оригінального опису

Шапинка 5-10 (15) см у діаметрі, кремова, жовтувата, вохряно-жовта, з віком іноді вохряно-коричнювата, суха, тонковолокниста, лускатоповстиста, від дотику синіє. Шкірка не знімається. Трубчастий шар білий, пізніше жовтуватий. Пори білі, згодом жовтуваті, від дотику синіють. Спори безбарвні, 8-11(14) Х 4,5-6(7) мкм. Спорова маса біла. Ніжка (3)58(12) Х 1-3(4) см, щільна, з віком з порожнинами, вгорі біла, донизу — кольору шапки. М'якуш крихкий, білий або жовтуватий, при розрізуванні на повітрі швидко синіє, з приємним запахом і смаком.

Поширення

Гіропор синіючий поширений в Азії, Австралії, Північній Америці та Європі. У Китаї відомий з провінції Гуандун і Юньнань. Гриб зустрічається в евкаліптових лісах в Австралії[1]. У Північній Америці гриб широко поширений на схід від Скелястих гір[2]. G. cyanescens var. violaceotinctus повідомлялося з Японії[3].

Вважається червонокнижним в деяких країнах[4].

Поширення та середовище існування

В Україні росте у листяних і мішаних лісах, переважно під березою, плодові тіла з'являються у червні — жовтні.

Практичне використання

Дуже добрий їстівний гриб. Використовують свіжим. Схожий на Gyroporus castaneus (Гіропор каштановий).

Примітки
  1. Hilton RN. (1972). Mycology in Western Australia. Bulletin of the British Mycological Society 7 (1): 27–8. doi:10.1016/S0007-1528(73)80030-6.
  2. Kuo M. (2007). 100 Edible Mushrooms. Ann Arbor, Michigan: The University of Michigan Press. с. 169–71. ISBN 0-472-03126-0.
  3. Nagasawa E. (2001). Taxonomic studies of Japanese boletes. I. The genera Boletinellus, Gyrodon and Gyroporus. Reports of the Tottori Mycological Institute (Japanese) 1 (39): 1–27. ISSN 0388-8266.
  4. Синець. Опис, де росте, схожі види. Процитовано 24 березня 2019.

Джерела
  • Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз'яков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 92—93.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.