Гі Маршан

Гі Маршан
фр. Guy Marchand
	Гі Маршан на Каннському МКФ, 2012
Дата народження	22 травня 1937 (84 роки)
Місце народження	Париж, Франція
Громадянство	Франція
Професія	актор, співак, музикант
Роки активності	1966 — наш час
IMDb	ID 0545383
	Сезар (1982)
Офіційний сайт
	Висловлювання у Вікіцитатах ; Гі Маршан у Вікісховищі

Гі Маршан (фр. Guy Marchand; нар. 22 травня 1937, Париж, Франція) — французький музикант, співак, актор. Неоднаразовий номінант та лауреат премії «Сезар» 1982 року за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі «Під попереднім слідством» .

Біографія

Гі Маршан народився у Парижі 22 травня 1937 року в сім'ї залізничника. В дитинстві, захопившись музикою, сам вивчився гри на кларнеті. Музичну кар'єру він починав як крунер (від англ. croon — муркотати — вокаліст, що дотримується принципів свінгового фразування), виконавець, що працює у блюзовій і свінговій манері. Перший успіх прийшов до Маршана влітку 1965 року, коли він випустив пісню «La Passionata». Серед інших відомих композицій співака — «Ich Liebe Dich Marlène» (1969) та пісня-попурі «Hey, crooner».

Робота в кіно

З кінця 1960-х Гі Маршан знімається в кіно. Його дебют відбувся у фільмі «Щонайдовший день», але усі сцени з його участю були вирізані[1]. Лише через 9 років відбувся його справжній кінодебют у фільмі Робера Енріко «Ромовий бульвар» (1971) у партнерстві з Ліно Вентурою та Бріжіт Бардо. Потім Маршан знявся у фільмі Франсуа Трюффо «Така красуня як я» (1972), але справжня популярність прийшла до актора після успіху комедії Жан-Шарля Таккели «Кузен, кузина». Після цього фільму до нього приклеївся ярлик «латинського коханця». Проте йому вдалося зламати цей образ, виконуючи ролі звичайних людей: простого поліцейського у «Ніжному поліцейському» (1977) та рекламника, якому зрадила дружина у стрічці «Лулу» (1980).

Гі Маршан на Берлінському МКФ, 2010

У 1980-і роки Гі Маршан грав переважно другорядні ролі, здебільшого «поганих хлопців», серед яких військовик-расист у «Бездоганній репутації» (1981), грубий слідчий, напарник героя Ліно Вентури у фільмі «Під попереднім слідством» (1981), за що він отримав премію «Сезар», злочинець у «Смертельній поїздці» (1983), злодій в «Сімейній раді» (1986), цинічний власник гаража у стрічці «Наприкінці літа» (1987) або продажний поліцейський у «Відчиніть, поліція! 2» (1989).

1981 року Гі Маршан уперше з'явився у фільмі «Нестор Бурма, детектив-шок», де він грав помічника приватного детектива Нестора Бурми у виконанні Мішеля Серро. Через 10 років актор сам виконає цю роль на телеекрані в однойменному телесеріалі.

Починаючи з 1990-х років Гі Маршан став нечасто з'являтися на кіноекранах, оскільки знову присвятив себе в основному музиці та роботі на телебаченні.

У 2006 році Маршан повернувся в кіно, знявшись у фільмі Крістофа Оноре «Паризька історія». Рік потому він знявся у драмі Гаеля Мореля «Життя після нього». У тому ж, 2007 році, вчетверте був номінований на «Сезара» за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі Крістофа Оноре «Паризька історія» (2006).

Особисте життя

З 2007 року Гі Маршан одружений з молодою сибірячкою на ім'я Аделіна. Місцем свого постійного проживання актор вибрав місто Люберон у Аквітанії, на півдні Франції, де займається розведенням коней.

Окрім музики та роботи в кіно й на телебаченні Маршан займався боксом, спортивними перегонами на автомобілях (у складі Star Racing Team) та парашутним спортом[2]

Гі Маршан випустив книги «Le Guignol des Buttes-Chaumont» (2007, автобіографія), «Un rasoir dans les mains d'un singe» (Бритва в руках мавпи, 2008), «Le Soleil des enfants perdus» (Сонце загублених дітей, 2012) та «Calme-toi, Werther !» (Заспокойся, Вертер, 2014).

Фільмографія (вибіркова)

Всього за час своє кар'єри Гі Маршан знявся у понад 100 кіно- телефільмах та серіалах.


Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1971	ф	Ромовий Бульвар	Boulevard du Rhum	Рональд
1972	ф	Такая красотка как я	Une belle fille comme moi	Роджер, відомий як Сем Голден
1975	ф	Кузен, кузина	Cousin cousine	Паскаль
1976	ф	Оберезно — очі!	Attention les yeux!	Боб Панзані
1976	ф	Супершахрай	Le grand escogriffe	Марсель
1976	ф	Акробат	L'acrobate	Робер Потьє, на прізвисько Рамон ле Гомін
1978	ф	Ніжний поліцейський	Tendre poulet	Беретті
1980	ф	Лулу	Loulou	Андре
1980	ф	Велика червона одиниця	The Big Red One	капітан Шап'є
1981	ф	Під попереднім слідством	Garde à vue	Марсель Бельмон, інспектор поліції
1981	ф	Крайній Південь	Plein sud	Макс Муано
1981	ф	Бездоганна репутація	Coup de torchon	Шавассон
1982	ф	Дурні на канікулах	Les sous-doués en vacances	Поль Мемфіс
1982	ф	Нестор Бурма, детектив-шок	Nestor Burma, détective de choc	Марк Кове
1983	ф	Смертельна поїздка	Mortelle randonnée	блідий чоловік
1983	ф	Кохання з першого погляду	Coup de foudre	Мішель Корський
1985	ф	Пограбування	Hold-Up	Жорж
1986	ф	Сімейна рада	Conseil de famille	Максимільян Фокон
1986	ф	Ненавиджу акторів	Je hais les acteurs	Егельгофер
1986	ф	Чоловіки, дружини, коханці	Les maris, les femmes, les amants	Бруно
1987	ф	Топитися заборонено	Noyade interdite	інспектор Лероє
1990	ф	Відчиніть, поліція! 2	Ripoux contre ripoux	інспектор Гі Бріссон
1991—2003	с	Нестор Бурма	Nestor Burma	Нестор Бурма
1996	ф	Небезпечна професія	Le plus beau métier du monde	Готьє, директор ліцею
1996	ф	Безрозсудний Бомарше	Beaumarchais l'insolent	учасник суду
1998	тф	Фуга в ре-мінорі	Fugue en ré	Лулу
2000	тф	Сюїта в ре-мінорі	Suite en ré	Лулу
2006	ф	Паризька історія	Dans Paris	Мірко, батько
2007	ф	Життя після нього	Après lui	Франсуа
2009	ф	Сімейне дерево	L'arbre et la forêt	Фредерік Мюллер
2011	тф	Резиденція	La résidence	Франсіс Сард
2013	ф	Дюна	La dune	Паоло
2014	ф	Наклеп	Calomnies	Гораціо
2014	ф	Мистецтво фуги	L'art de la fugue	Франсіс

Дискографія

«Je cherche une femme» (березень 1969)
«Guy Marchand chante Fragson» (січень 1970)
«Guy Marchand» (липень 1979)
«Le disque d'or de Guy Marchand» (1980 ?) збірка
«Guy Marchand : 16 grands succès» (1982 ?) збірка
«Master Serie: Guy Marchand» (1987) збірка
«Claude Bolling & Guy Marchand» (1988)
«Buenos Aires» (1995)
«Marchand de rêves: Le meilleur de Guy Marchand» (квітень 1998) збірка
«NostalGitan» (1998)
«L'homme qui murmurait à l'oreille des femmes» (2000)
«Demain j'arrête» (2002)
«CD Story: Guy Marchand» (листопад 2003) збірка
«Emilio» (квітень 2005)
«Dernière vague» (жовтень 2006)
«A Guy in blue» (травень 2008)
«Aujourd'hui on s'taille» (лютий 2010)
«Chansons de ma jeunesse» (вересень 2012/ Sony Music)

Визнання

Нагороди та номінації Гі Маршана[3]
Рік	Категорія	Фільм	Результат
Премія Сезар
1981	Найкращий актор другого плану	Лулу	Номінація
1982		Під попереднім слідством	Нагорода
1984		Кохання з першого погляду	Номінація
1988		Топитися заборонено	Номінація
2007		Паризька історія	Номінація

Примітки

Émission Vivement Dimanche від 30 жовтня 2012
Valière Loudiyi Marion. Guy Marchand un séducteur dominé par les femmes // La Nouvelle République. — 2013. — Вип. 11 (juillet). Процитовано 1410.2015..
Повний перелік нагород та номінацій Гі Маршана на сайті IMDb(англ.)

Посилання

Гі Маршан на сайті IMDb (англ.)
Гі Маршан на сайті AlloCiné (фр.)
Дискографія Гі Маршана на сайті bide-et-musique.com
Альбоми Гі Маршана (з 1969) на Musicme.com
Сайт про Гі Маршана(фр.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Émission Vivement Dimanche від 30 жовтня 2012

[2] Valière Loudiyi Marion. Guy Marchand un séducteur dominé par les femmes // La Nouvelle République. — 2013. — Вип. 11 (juillet). Процитовано 1410.2015..

[3] Повний перелік нагород та номінацій Гі Маршана на сайті IMDb(англ.)