Дальнєрєченськ
Дальнєрєченськ (рос. Дальнереченск), раніше Іман (заст. укр. Імань, рос. Иман, кит.: 伊曼; піньїнь: Yīmàn) — місто в Росії, адміністративний центр Дальнєрєченського району Приморського краю.
місто Дальнєрєченськ | |||
---|---|---|---|
Дальнереченск | |||
| |||
Країна | Росія | ||
Суб'єкт Російської Федерації | Приморський край | ||
Муніципальний район | Дальнєрєченський район | ||
Код ЗКАТУ: | 05408000000 | ||
Код ЗКТМО: | 05708000001 | ||
Основні дані | |||
Час заснування | 1859 | ||
Статус міста | 1917 | ||
Населення | 27 214(2013) | ||
Площа | 108 км² | ||
Поштові індекси | 69213x | ||
Телефонний код | +7 42356 | ||
Географічні координати: | 45°56′ пн. ш. 133°44′ сх. д. | ||
Вебсторінка | dalnerokrug.ru | ||
Мапа | |||
Дальнєрєченськ Дальнєрєченськ | |||
|
Належить до поселень Зеленого Клину.
Географія
Місто розташоване в долинах річок Уссурі, Велика Уссурка і Малинівка, які з'єднуються в межах міста. Знаходиться неподалік від відрогів Сіхоте Алінь та Сальської сопки — згаслого вулкана. Відстань до Владивостока 430 км.
Історія
Засноване козаками як станиця Графська (рік заснування — 1859) на честь графа М. М. Муравйова-Амурського З 1897 по 1972 місто називалося Імань (за назвою річки на якій знаходилась, нині Велика Уссурка). Статус міста з 1917 р. Перейменовано в результаті кампанії з ліквідації китайських назв на Далекому Сході, що стала наслідком радянсько-китайського збройного конфлікту на острові Даманський.
У 1909—1926 роках — центр повіту, який заселювався з кінця ХІХ — початку ХХ ст. переважно українськими селянами. У 1917—1922 роках місто було одним із центрів українського національного руху на Приморщині. З весни 1917 в Імані діяла Іманська Українська Громада, з листопада 1918 — Іманська Українська Окружна Рада, в 1920—1921 — Український Національний Комітет, в 1920—1922 роках — відділ Українського Далекосхіднього крайового кооперативу «Чумак».
Під час переведення політики українізації (1931—1932) Імань — центр Калінінського українського національного району. В цей період на українську мову були переведені Іманський педтехнікум та Іманська радпартшкола, у місті виходила частково українською мовою районна газета «Борьба».
Населення
За даними 2009 року населення становило 27,9 тис. осіб.
За переписом населення 1989 року в місті мешкало 32,5 тис. осіб. З них українців — 3213, (9,9 %), з яких рідною мовою визнали українську 605 осіб, або 18,9 %. За переписом 1989 Дальнєреченськ — центр району з найбільшою в Приморському краї часткою українського населення (23,3 %).
За переписом населення 1926 року в місті проживало 4914 особи. В тому числі українців — 42,2 %, росіян — 37,6 %, близько 20 % — корейців та китайців.
Економіка
У місті розвинені деревообробна й харчова промисловість.
Пам'ятки
- Меморіальні комплекси прикордонникам, загиблим при захисті державного кордону СРСР.
- Меморіальний комплекс прикордонникам, полеглим 2 березня 1969 на острові Даманський
- Етнографічний комплекс «Витоки Дальнєрєчья», що включає каплицю на березі річки Уссурі.
- «Меморіал слави»
- «Музей оборонних споруд 109 укріпрайону».
- Монумент «Девіз — Клятва».
Література
- Зелений Клин (Український Далекий Схід): Енциклопедичний довідник / Укл. В. Чорномаз. — Владивосток, 2011