Данієль Каблан Дункан

Походив з народу нзіма. Здобув ступінь бакалавра з математики, закінчивши Класичний ліцей Абіджана, потім навчався в Ліцеї Мішель-Монтень у Бордо, Школі бізнесу й економіки Севера в Ліллі та Вищій економічній школі Бордо. Від 1964 до 1967 року навчався в Інституті комерції в Нансі, здобувши ступінь у галузі комерційна інженерія. 1968 року отримав диплом інженера міжнародної торгівлі в Інституті міжнародної торгівлі в Парижі та диплом Палати британських та іспанських консулів.

Від 1970 до 1973 року обіймав посаду помічника директора відділу зовнішньоекономічних зв'язків міністерства економіки та фінансів. Упродовж шести місяців у 1973—1974 роках працював «спеціальним співробітником» у Міжнародному валютному фонді. Від 1974 до 1986 року керував науково-дослідним відділом в Абіджані, а потім був заступником директора національного відділу при Центральному банку держав Західної Африки (BCEAO). Від 1986 до 1987 року обіймав посаду генерального директора Національного фонду соціального страхування Кот-д'Івуару, а від 1989 до 1990 — директора Центру спадщини та інформації ВСЕАО в Дакарі[5].

Від 7 листопада 1990 до 11 грудня 1993 року очолював міністерство економіки, промисловості та фінансів, а також міністром-делегатом з питань економіки, фінансів, бюджету, планування, торгівлі та промисловості при прем'єр-міністрі Алассані Уаттарі та президенті Феліксі Уфуе-Буаньї[5][6][7]. Через світову рецесію, зростання зовнішнього боргу втричі, незадовільне функціонування сільськогосподарського сектору та страйки державних службовців і студентів, що призвели до створення багатопартійної демократії, Дункан розпочав реалізацію політики стабілізації економіки, приватизації та жорсткої економії, що полягала в реформуванні та лібералізації ключових секторів економіки, реструктуризації та продажі сотень неефективних державних компаній[8]. Використовуючи девіз Уфуе-Буаньї, Кот-д'Івуар «нікому не ворог, а всім друг», Дункан зміцнив зв'язки з Латинською Америкою, посприявши створенню відділень двох бразильських банків «Banco do Brasil» і «Banco Real», а також налагодженню прямого авіасполучення компанії «VARIG» між Ріо-де-Жанейро й Абіджаном[9].

Після смерті Уфуе-Буаньї, від 11 грудня 1993 до 23 грудня 1999 року Дункан обіймав посаду прем'єр-міністра Кот-д'Івуару за президентства Анрі Конана-Бедьє, який відправив Уаттару у відставку після нетривалого політичного конфлікту[5][6]. На тій посаді Дункан відповідав за управління девальвацією західноафриканського франку 1994 року з регулюванням наслідків для соціальної сфери, здійснення підготовки й успішне втілення проєкту економічного розвитку Кот-д'Івуару на період 1994—1999 років. Бедьє і Дункана усунули від влади в результаті військового перевороту 1999 року під керівництвом колишнього начальника штабу збройних сил генерала Робера Геї[8][10]. 27 грудня 1999 Дункан і Бедьє з двома членами уряду, міністром безпеки Марселем Дібонаном Коне та міністром оборони Бандамою Н'Ґаттою, а також членами їхніх родин, вирушили через Ломе у вигнання до Парижа, де вони пробули до 5 листопада 2000 року, після чого повернулись на батьківщину[10]. Впродовж наступних десяти років Дункан не займався політичною діяльністю.

Перед президентськими виборами 2010 року Уаттара та Дункан уклали угоду, відповідно до якої останній не виставляв свою кандидатуру в обмін на посаду прем'єр-міністра. Після перемоги Уаттари та відмови колишнього президента Лорана Гбагбо піти з посади, спалахнула політична криза, наслідком якої стала громадянська війна, що забрала понад 3 тисячі осіб[11][12]. 1 червня 2011 року Дункан очолив міністерство закордонних справ, але пробув на посаді менше року. 24 вересня 2012 року взяв участь у 67-й сесії Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку, де провів зустріч із генеральним секретарем ООН Пан Гі Муном[13].

У листопаді 2012 року після розпуску уряду через незгоду окремих членів кабінету з законопроєктом про шлюб, президент Уаттара призначив Дункана на посаду прем'єр-міністра замість Жанно Ахуссу-Куадіо, який не зміг сформувати новий коаліційний кабінет[14]. При цьому Ахуссу-Куадіо й Дункан були членами Демократичної партії, яку очолює Бедьє, та яка перебувала в коаліції з партією Уаттари Об'єднання республіканців[6][11][14]. Також Дункан був координатором інспекції та делегатом від департаменту Ґран-Басам.

22 листопада Дункан привів до присяги свій уряд з 28 міністрів замість 39, залишивши за собою посаду міністра економіки та фінансів, натомість Шарль Коффі Дібу замінив його на посаді міністра закордонних справ, а президент Уаттара став міністром оборони[12][14][15].

Після громадянської війни 2010—2011 років понівечена економіка Кот-д'Івуару, основний сегмент якої складає виробництво какао та кави, страждала через борг в облігаціях на 2,3 мільярди доларів США[14][15]. У зв'язку з цим Дункан пообіцяв стимулювати зростання ВВП до показника понад 10 відсотків 2014 року шляхом створення робочих місць для молоді, стимулювання розвитку приватного сектору та скорочення масштабів злиднів[14]. Через те, що 2013 року ВВП країн Африки зріс і сягнув 5,4 %, а ВВП країн Західної Африки — 6,5 %, Дункан виступив за впровадження загального зовнішнього тарифу на товари, що продаються на території країн-членів Економічного співтовариства країн Західної Африки, а також за створення єдиної валюти, що планувалось до 2020 року за зразком загальної валюти Західноафриканського економічного та валютного союзу[16].

7 січня 2016 року президент Уаттара, якого переобрали на новий термін за результатами виборів 2015 року, розформував уряд з метою «надання нової динаміки в діяльності уряду», й того ж дня перепризначив Дункана на посаду прем'єр-міністра, доручивши формування нового кабінету[17][18][19]. 13 січня в президентському палаці в Абіджані відбулась церемонія складання присяги 36 міністрами нового уряду, сформованого без жодних докорінних змін[20][21]. Менш ніж за місяць після парламентських виборів, що відбулись 18 грудня 2016 року, й за результатами яких до лав парламенту обрали 17 членів уряду, 7 січня 2017 року на щотижневому засіданні кабінету Дункан повідомив про свою відставку, яку 9 січня на особистій зустрічі прийняв президент Уаттара[19][22][23]. Пробувши 4 роки на посаді прем'єр-міністра, вийшовши у відставку в момент придушення спроби військового перевороту та кардинальної зміни керівництва силових структур, Дункан за даними ЗМІ став головним претендентом на посаду першого в історії країни віцепрезидента, започатковану після ухвалення на референдумі 2016 нової конституції та проголошення Третьої республіки[24][25][26].

10 січня 2017 року президент Уаттара оголосив про призначення Дункана на посаду віцепрезидента, на що схвально відреагували депутати Національних зборів на чолі з Гійомом Соро[27][28]. ЗМІ розцінили такий крок, як підготовку наступника на посаді президента, якого собі готує Уаттара[29][30]. Того ж дня новим прем'єр-міністром став Амаду Гон Кулібалі[31][32]. 16 січня Дункан офіційно вступив на посаду віцепрезидента, склавши присягу перед членами Конституційної ради в президентському палаці[33].

8 липня 2020 року, в день смерті прем'єр-міністра Кулібалі, президент Уаттара прийняв відставку Дункана з посади віцепрезидента, про яку той клопотав ще 27 лютого з посиланням на «особисті обставини»[34][35][36].