Даргинці

Даргинці (самоназва — дарганте) — другий за чисельністю народ Дагестану. Розмовляють даргинською мовою[8]. Основні заняття: землеробство, тваринництво, садівництво, частина даргинців працює на промислових підприємствах[8]. На основі багатої усної народної творчості розвинулася література даргинців. Здавна відома майстерність ювелірів селища Кубачі[8].

Даргинці
Ареал

 Росія:
  589 386 (пер. 2010)[1],
  510 156 (пер. 2002)[2]

 Киргизстан:
   2 704 (1999)[4]
 Україна:
  1 610 (2001 р.)[5]
 Казахстан:
   790 (2009 р.)[6]

 Білорусь:
   88 (2009 р.)[7]
Близькі до: аварці, кубачинці, кайтаги
Мова даргінська мова
Релігія суннітський іслам
Розселення даргинців у Дагестані за переписом 2002 року

Релігія сунітський іслам.

Чисельність

Динаміка чисельності даргинців з 1926 р[9].

  • 1926 — 108 963 (міських жителів — 0,9 %)
  • 1939 — 152 010 (міських жителів — 5,2 %)
  • 1959 — 152 563
  • 1970 — 224 172
  • 1979 — 280 444
  • 1989 — 353 348
  • 2002 — 510 156
  • 2010 — 589 386 (міських жителів — 38,4 %)

Розселення

Загальна чисельність даргинців бл. 600 тис. осіб, в тому числі у Росії — 589 386 (2010), Киргизстані — 2 704 (1999), Україні — 1 610 (2001).

Чисельність даргинців у регіонах РФ за переписом 2010 р.

Антропологічний тип

Доволі примітним є той факт, що, згідно з польовими дослідженнями фон Еркерта, саме на просторі (території) між дідойцями і осетинами в великій кількості (у порівнянні з іншими кавказцями) фіксуються такі ознаки як долихокефалія — високий зріст, світле волосся, шкіра і очі, які характеризують германський тип.

У даргинців, що живуть на північному сході Дагестану, треба відзначити деяку кореляцію, зазначених вище ознак, при переміщенні з півночі на південь.

Отже, серед 33-х кайтагців (виключаючи представників Маджаліс і Кала-Корейша) переважає долихокефалія, так званого, германського типу. 72 даргинцев-акушінца мають той самий тип — германський.

На додачу слід зазначити, що долихокефільність відносно зростає в Цудахарі та Харбуку. У Цудахарі також значно частіше зустрічається сірий колір очей (7 з 10-ти). Тут германський тип виражений найяскравіше.[10] [11]

Основні райони проживання даргинців у Дагестані за даними перепису 2010[12]

Назва району Населення району % даргинців
Дахадаєвський район36 70999,0 %
Сергокалинський район27 13398,9 %
Акушинський район53 55896,0 %
Кайтазький район31 36890,1 %
Левашинський район70 70476,5 %
Ізбербаш55 64664,9 %
Каякентський район54 08942,3 %
Карабудахкентський район73 01632,3 %
Тарумовський район 31 68323,5 %
Южно-Сухокумськ10 03521,1 %
Каспійськ100 12920,7 %
Кізлярський район67 28719,5 %
Махачкала (м/о)696 88515,3 %
Кизляр (м/о)51 70714,4 %
Буйнакський район73 40213,4 %
Кумторкалинський район24 8488,4 %
Ногайський район22 4728,1 %
Дербентський район99 0547,9 %
Дагестанські Огні279236,6 %
Буйнакськ62 6236,3 %
Бабаюртівський район45 7016,1 %
Агульський район11 2045,9 %
Дербент119 2005,6 %
Хасавюртівський район141 2325,4 %
Хасавюрт131 1874,1 %
Гунібський район25 3032,5 %
Кизилюрт (м/о)43 4212,3 %
Лакський район12 1612,0 %
Дагестан2 910 24917,0 %

Див. також

Примітки

  1. Официальный сайт Всероссийской переписи населения 2010 года. Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года (рос.)
  2. Всероссийская перепись населения 2002 года(рос.)
  3. Мосстат: Приложения к итогам ВПН 2010 года в городе Москве Архівовано 8 лютого 2012 у Wayback Machine.: Приложение 5. Национальный состав населения по г. Москва[недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)
  4. В. Хауг. Демографические тенденции, формирование наций и межэтнические отношения в Киргизии. «Демоскоп». Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 10 квітня 2013. (рос.)
  5. &n_page=2 Всеукраинская перепись населения 2001 года. Распределение населения по национальности и родному языку. Государственный комитет статистики Украины. (рос.)
  6. Агентство Республики Казахстан по статистике. Перепись 2009. Архівовано 1 травня 2012 у Wayback Machine. (Национальный состав населения.rar) (рос.)
  7. Перепись населения Республики Беларусь 2009 года. НАСЕЛЕНИЕ ПО НАЦИОНАЛЬНОСТИ И РОДНОМУ ЯЗЫКУ. belstat.gov.by. Архів оригіналу за 4 квітня 2012. Процитовано 10 квітня 2013. (рос.)
  8. Даргинці // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  9. Институт демографии Национального исследовательского университета «Высшая школа экономики»(рос.)
  10. Г. Л. Сера, «Огляд етносів Кавказу» (1920)
  11. Г. Л. Сера, G.L. Sera, «I movimenti etnici nel Caucaso», in Monitore zoologico italiano, Firenze, 1920, Vol. XXXI, pp. 178-9.
  12. Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года. Том 3. Национальный состав и владение языками Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.