Дворников Микола Миколайович

У 1932 році слухав курси партійної школи ЦК КПЗБ у Мінську, після чого від листопаду 1932 відправлений на підпільну роботу на територію Польщі в Західну Білорусь — секретар Білостоцького, потім Берестейськго окружних комітетів КСМЗБ.

У травні-липні 1933 року під керівництвом Дворникова в лісах під Берестям пройшли наради-конференції Берестейського окружного комітету КПЗБ. Було прийнято рішення розпочати широкі акції протесту селян Берестейщини, схвалено план проведення масових походів селян до маєтків поміщиків[1]. Дворников став одним з організаторів збройного виступу селян 3-4 серпня у Кобринському повіті, яке було жорстоко придушене та зрештою закінчилось акціями пацифікації та арештами. Дворников зорганізував масову кампанію на підтримку товаришів, засуджених до смерті за участь у повстанні, як наслідок — пом'якшення вироку[2].

У листопаді 1933 року включений в Секретаріат ЦК КСМЗБ і почав роботу у Вільно. З жовтня 1935 року продовжує роботу на території Польщі як секретар ЦК КСМЗБ.

Організував замах на агента польської дефензиви Якова Стрельчука, засланого до лав КПЗБ, котрий видав цілу низку членів підпілля[3]. Акція сталася 27 січня 1936 року під час дачі показань Стрільчуком на суді над групою віленських студентів. Дворніков був дублером головного виконавця замаху Сергія Прітицького[4]. При спробі затримання поранив одного з поліцейських і втік.

З 1936 по 1938 роки бився на фронті Громадянської війни в Іспанії на боці республіканців. Під псевдонімом Станіслав Томашевич служив політруком у батальйоні імені Хосе Палафокса, котрий входив до складу XIII польської інтербригади імені Ярослава Домбровського. З кінця 1937 року — перший командир української роти імені Тараса Шевченка, де воювали українські й білоруські інтернаціоналісти з Польщі та інших країн.[5]

Загинув 16 лютого 1938 року в бою з франкістами в горах Естремадури.