Дворядник тонколистий

Трав'яниста напіврозеткова рослина заввишки 20–70 (зрідка до 100) см. Усі частини рослини, а надто листя, містять глікозиди, тому при пошкодженні вони виділяють запах гірчичної олії.

Корінь стрижневий. Стебла прямостоячі, голі або слабко запушені біля основи, слабко розгалужені. Листки частково зібрані в розетку, частково вкривають нижню частину стебла, сизуваті, голі, цілокраї, завдовжки 2–15 см, завширшки 1–8 см. Їх форма варіює від майже цільної з дещо нерівним краєм до непарнопірчасто-виїмчастих з лопатями, форма яких міниться у різних особин від трикутнояйцеподібної до майже лінійної.

Суцвіття — малоквіткова китиця. Квітки двостатеві, актиноморфні, жовті. Квітконіжки завдовжки 8–35 мм. Чашолистків 4, їх довжина сягає 4–7 мм. Вони голі або слабко запушені, з тоненькою білою смужкою по краю. Оцвітина складається з 4 обрененояйцеподібних, звужених у «нігтик», пелюсток, кожна завдовжки 7–15 мм, завширшки 5–8 мм. Тичинок 6, їх довжина сягає 4–8 мм, в тому числі 2,5–3 мм становить довжина жовтого пиляка. Плід — голий стручок завдовжки 2–6 см, завширшки 1,5–2,5 мм. Насінини розташовані в стручку у два ряди, вони коричневі, завдовжки 1–1,3 мм, завширшки 0,6–0,9 мм.

Число хромосом 2n = 22.

• 
  Розетка молодої рослини з майже цільним листям
• 
  Листя виїмчасто-лопатеве
• 
  Стеблові листки
• 
  Квітка
• 
  Закритий недостиглий плід
• 
  Зрілий відкритий плід
• 
  Загальний вигляд насіння
• 
  Насіння великим планом

Рослина посухостійка, тепло- і світлолюбна, загалом невибаглива. Зростає у відкритих, особливо рудеральних, фітоценозах: на пустирях, насипах, гірських схилах, піщаних пляжах, мулистих берегах водойм, рідше — на полях, у лісах. В горах підіймається до висоти 2100 м. Віддає перевагу добре аерованим, піщаним ґрунтам, багатим на азотисті сполуки і карбонати, також може росте на глинистих і суглинних.

Квітне з травня по вересень. Запилюється комахами, можливе самозапилення. У природі досить часто трапляється перехресне запилення з ріпаком, дворядником прутяним, причому внаслідок останнього виник новий вид — дворядник муровий.[2] Водночас, гібридизація з ріпаком не призводить до утворення міксоплоїдних особин.[3]

Плодоносить з червня до жовтня. Насіння поширюється при струшуванні плодів, розтріскуванні стручків тощо (автохорія). Насінини при намочуванні не ослизнюються.[4]

Первинний ареал дворядника тонколистого охоплював Середземномор'я, але ще кілька століть тому цю рослину було занесено до усіх більш-менш теплих регіонів Європи. Зокрема, в Німеччині цей вид відомий з 1768 року, а в США його завезли у минулому сторіччі.[5] Крім того, дворядник тонколистий інтродукований в Африці, Австралії, Аргентині.

Хоча дворядник тонколистий не відноситься до поширених сільськогосподарських культур, його здавна вирощують заради зеленого листя, яке додають до салатів. Рослини дуже продуктивні, тому листя можна зрізати з весни до осені. Листки містять шкідливу ерукову кислоту, але у культурних рослин її вміст низький. У торговельній мережі листя дворядника тонколистого продають під назвою «дика італійська рукола», втім, не слід плутати цю рослину зі справжньою руколою.

У середньовічному медичному трактаті «Тротула» дворядник тонколистий, приготований у вині, радили застосовувати при дизентерії (на сьогодні це шигельоз).

Поза природним ареалом ця рослина часто перетворюється на бур'ян і розглядається як характерний складник європейської техногенної флори.