Дворядник

Українська назва роду є дослівним перекладом з латинської Diplotaxis. Латинську назву роду надав його першовідкривач Огюстен Пірам Декандоль, вона відображає характерну ознаку цих рослин — розташування насінин у плоді в два ряди.

Дворядник тонколистий, що оселився у щілині кам'яної стіни

Серед дворядників є однорічні, дворічні та багаторічні рослини. За життєвою формою вони належать до трав та напівчагарників, висота яких коливається від 5 до 100 см.

Коренева система стрижневого типу. Стебла прямостоячі або висхідні, голі або слабко запушені. Листки двох типів: великі зібрані в прикореневу розетку, маленькі вкривають нижню половину стебла. Їх форма майже однакова у всіх видів — оберненояйцеподібна у розеткових листків, ланцетна у стеблових. Всі листки пірчастолопатеві з більш-менш виразними вирізами по краю, іноді майже пірчастороздільні.

Суцвіття — негусті китиці, що складаються зазвичай з 5-20 актиноморфних квіток. Чашолистків чотири, пелюсток чотири, тичинок шість, маточка одна. Квітки у всіх видів жовті, виняток становить Diplotaxis acris з пелюстками фіалкового кольору та Diplotaxis erucoides з білими квітками. Плід — довгастий, вузький, голий стручок з коротким носиком. Насінини дрібні, в стручку розташовані в два ряди.

• 
  Розеткові листки дворядника тонколистого
• 
  Суцвіття Diplotaxis catholica
• 
  Суцвіття Diplotaxis erucoides
• 
  Насіння дворядника тонколистого

Рослини світло- і теплолюбні, посухостійкі. Віддають перевагу легким ґрунтам, досить часто зростають на піщаних і кам'янистих. Запилюються комахами, можливе самозапилення. Насіння вивільняється за рахунок розтріскування стручків та подальшого розгойдування плодів при поштовхах, поривах вітру (автохорія).

Бджола запилює квіти Diplotaxis acris

Історичною батьківщиною роду є Західне Середземномор'я: найбільше видове розмаїття дворядників спостерігається на Іберійському півострові, архіпелазі Кабо-Верде та у Північній Африці. На сході континенту межа розповсюдження простягається аж до Пакистану, Афганістану та Непалу.

Деякі види, як от дворядники муровий, прутяний і тонколистий, ще кілька століть тому поширилися у помірно теплих районах Центральної та Східної Європи, а згодом, і по всьому світу, перетворившись на бур'яни. Diplotaxis siettiana є вузьким ендеміком острова Альборан, де зростав на невеличкій ділянці навколо літовища. Природну популяцію цього виду було винищено в 1974 році, але відновлено штучним насадженням рослин у 1999 році.

На території України зростають 4 види: дворядники тонколистий, муровий, прутяний і міловий.

Переважна більшість дворядників господарського значення не мають, втім у культурі набув поширення дворядник тонколистий. Ще в часи Стародавнього Риму його використовували в кулінарії як салатну зелень. Наявність у листках цієї рослини глікозидів зумовлює приємний запах гірчичної олії та дещо гострий смак, який нагадує смак руколи.