Пенсільванська академія витончених мистецтв

Філадельфія заснована в 1682 році британським аристократом Вільямом Пенном. Має назву «Місто братньої любові» (зміст назви грецькою мовою). В 1776 році у Філадельфії Другий континентальний конгрес тринадцяти північноамериканських штатів затвердив Декларацію незалежності від Британії. У 1781 році, під час війни за незалежність 1775—1783 років Філадельфія стала столицею «з'єднаних колоній», у 1790—1800 роках — першою столицею США, була тоді найбільшим містом Північної Америки.

Якщо Бостон як місто (в історичному центрі) має британський вигляд, Філадельфія відома як поліетнічне місто, де мешкали вихідці з Італії і Німеччини, Британії і Ірландії, низки країн Азії і Африки. Серед старовинних міст Сполучених Штатів Бостон і Філадельфія відрізнялись помітним художнім потенціалом. На Філадельфії лежав відблиск столичного міста, що сприяло заснуванню там першого в Сполучених Штатах художнього училища, котре стало художньою академією. Але в назві академії закріпилася не назва міста, а назва штату — Пенсільванська академія витончених мистецтв.

Заснуванню художньої школи у Філадельфії 1805 року сприяли науковець і колекціонер Чарльз Вільсон Піл (батько синів художників), скульптор Вільям Раш, декілька тамтешніх художників та залучені до справи бізнесмени-фундатори. Зростання і формування художньої школи було повільним. Роботи учнів почали виставляти з 1811 року, а малий художній музей при училищі виник у 1807 році. Художня школа почала функціонувати у приміщенні товариства філадельфійських художників, але будівля постраждала від пожежі 1845 року і була перебудована.

Найстаріша із сучасних споруд академії вибудована у історичному стилі за проектом архітекторів Фернеса і Х'юїта. Іноді її називають споруда Фернес-Х'юїта.

Споруда була відкрита у 1876 році, коли у Філадельфії відбулась Всесвітня виставка на честь 100-річного ювілею підписання у Філадельфії Декларації незалежності від Британії. Виставка буржуазних досягнень США у Філадельфії прийняла тоді десять (10) мільйонів відвідувачів.

Нова на той час резиденція академії була розкішним прикладом архітектури у вікторіанському стилі. Це типова еклектика з елементами архітектури доби неоренесансу, неоготики й французької архітектури початку 19 сторіччя. Споруда у два поверхи вибудована з червоної і білої цегли з додачею граніту і кераміки, а декор її фасадів нагадує східний килим. Головний фасад має неоготичне вікно у вигляді храмової готичної троянди. За парадним вестибюлем вибудована зала парадних сходів. Первісна споруда мала приміщення для п'ятьох галерей і навчальні кімнати, що були орієнтовані на північ. Це забезпечувало розсіяне денне освітлення у галереях та навчальних кімнатах без значних його коливань. За південним фасадом були розташовані велика аудиторія та кімнати для викладачів. Запрацювала і академічна бібліотека.

Другий поверх споруди мав велику залу для проведення художніх виставок академії, залів з копіями уславлених скульптур минулого, картинні галереї зі збірками творів художників Сполучених Штатів та випускників закладу. Там же розташована і збірка антикварних речей, необхідна художникам для створення картин історичної тематики.

2002 року адміністрація академії отримала значний внесок від бізнесмена Доранса Г. Гамільтона у вигляді нерухомого майна — декілька споруд, що були розташовані поряд з академічною спорудою Фернес-Х'юїта. Там провели ремонти і пристосування отриманих приміщень під академічні відділки. Сюди переведені навчальні заклади художньої академії, а також створено галерею Фішера Брукса (названу на честь художника Фішера Брукса і його родини, що були меценатами академії). В нових приміщеннях розмістили і музейну сувенірну крамницю.

В академіях Західної Європи тривалий час жінки не мали офіційного права навчатися там. Зрушення почалися лише у 19 сторіччі. У Сполученх Штатах виробилася група багатих і нудьгуючих дам, котра була задіяна лише у філантропії. Освіта і пристойність мистецтва почали рекрутувати до опанування мистецьких технік і багатих жінок.

1844 року директор Пенсільванської академії видав наказ про дозвіл на право відвідин жінками галереї скульптур для опанування малюнку три рази на тиждень — вранці у понеділок, середу й п'ятницю. Це був початок дозволів на фахове опанування техніками мистецтва у Філадельфії.

Через шістнадцять років (1860-го) жінки отримали дозвіл на відвідини уроків анатомії і малювання гіпсових копій-зліпків античних скульптур, збірка котрих вже була у академії. Жінки мали дозвіл також відвідувати картинну галерею та користуватись академічною бібліотекою. З весни 1868 року жінкам надали дозвіл малювати тільки оголену жіночу модель, а з 1874 року і оголену чоловічу за умов прихованих статевих органів. Останній дозвіл викликав бурю дебатів через панівні заборони вікторіанської доби на дотримання буржуазної добропорядності у побуті і навіть у родинному ліжку (леді в родинному ліжку не рухаються!).

1878 року перша жінка-художниця Катеріна Дрінкер (пані 27 років) отримала право бути викладачем у Пенсільванській академії. Її учениця і двоюрідна сестра, художниця Сесилія Бо, з 1895 року стане теж викладачем живопису і малюнку, що викликало неоднозначну реакцію у філадельфійському вищому суспільстві й академії. Але чоловіча монополія вже була розхитана. Близько 1880 року декотрі з жінок-студенток конкурували з чоловіками за право отримати академічні медалі. Поява першої жінки у керівництві академії відбулася лише через сімдесят років — у 1950 році. Але Сполучені Штати пройшли до цього через 2-у світову війну і масову мобілізацію жінок із небагатих родин на військові заводи і цивільні фабрики.

У 20 сторіччі у мистецтві США вже працювала низка жінок-художниць в різних галузях, не оминаючи і монументальних стінописів (Една Гіршман, Меріон Грінвуд, Елізабет Дирін, Джорджія О'Кіф, Едіт Хемлін тощо).

Ск. Джон Квінсі Адамс Ворд. «Відтепер не раб», 1863 р.

Успіхи у галузі скульптури мають власну нагороду, започатковану на гроші Джорджа Вайденера. Премія Вайденера видається за найкращу скульптуру, що мала найбільший успіх на академічній виставці.

• 
  Ск. Жозеф Мозьєр. «Повернення блудного сина», 1857 р.
• 
  Ск. Вільям Морріс Хант. «Коні Анахіта» або «Нічний політ», гіпс 1850 р., метал 1898 р.
• 
  Ск. Семюел Мюррей. «Художник Томас Ікінс з палітрою», 1907 р.
• 
  Ск. Говард Робертс, «Іпатія»
• 
  Ск. Джозеф Бейлі. «Адам і Єва після вигнаня з раю» або «Рай у минулому», до 1868 р.
• 
  Ск. Едмунд Стюардсон. «Лазня», 1889 р.
• 
  Медальєр Лайман Сайєн. Проект медалі для премії ім. Дженні Сеснан для нагород у академії, 1902 р., аверс
• 
  «Гіпатія» Говарда Робертса та «Сліпа дівчини з Помпей» роботи Рандольфа Роджерса

Джон Левіс Кріммель. «Гуляння емігрантів — французів на Центральній площі Філадельфії на честь 4 липня», 1812 р., музей Пенсільванської академії

Дев'ятнадцяте століття не було найкращим періодом в історії художньої академії, позаяк мистецтво новостворених Сполучених Штатів перебувало у фазі становлення і копіювання мистецьких стилів Великої Британії та Франції. Випускники Пенсільванської академії працювали в стилістиці пізнього класицизму, що втратив свіжість і експериментальний характер і швидко перейшов у сухий академізм як в скульптурі, так і в архітектурі країни (споруда Конгресу США тощо). Романтизм як мистецька течія мав обмежене поширення і більше відбився в пейзажному живопису, що увійшов у стабільну моду в 19 столітті(Школа річки Гудзон). Найбільший фінансовий успіх наприкінці 19 сторіччя вибороли академічний реалізм та місцевий імпресіонізм, що повільно перешли у перше десятиліття 20 сторіччя.

Історичні колекції Пенсільванської академії відбили переважно саме ці тенденції національного мистецтва США. Більша різноманітність і пістрявість мистецьких пошуків притаманна колекціям творів 20 сторіччя (Роберт Генрі, Джордж Беллоуз, Едвард Хоппер, Вінслов Гомер та інші).

• 
  Генрі Бенбрідж. «Шляхетна родина Гордон», 1762 р.
• 
  Генрі Бенбрідж. «Смерть полковника Овена Робертса», бл. 1779 р.
• 
  Худ. Вашингтон Олстон. «Повернення до життя померлого від дотику реліквії - кістки пророка Єлисея», 1813 р.
• 
  Сесилія Бо, «Пані в Новій Англії», 1895 р.
• 
  Генрі Оссава Таннер, «Христос і Нікодим», 1899 р.
• 
  Джордж Беллоуз. «Північна річка», 1908 р.
• 
  Джордж Беллоуз. «Мисливець у горах», 1920 р.
• 
  Едмунд Дарк Левіс. «Озеро Віллоубі», 1867 р.
• 
  Вінслов Гомер. «Північний шлях на Бермудах», акварель, 1900 р.

• Бенджамін Вест, художник
• Томас Ікінс, художник
• Мері Кассат, жінка-художниця
• Томас Аншуц, художник
• Купер Колін Кемпбел, художник
• Вільям Глакенс, художник
• Джон Слоан, художник
• Еверет Шинн, художник
• Пол Меншип, скульптор
• Сесилія Бо, малювальник і викладач малюнка
• Фредерік Джад Вог, художник-марінист, майстер квіткових натюрмортів
• низка майстрів живопису і скульптури, що мають місцеве історичне значення.

• The Pennsylvania Academy and its women, 1850—1920: May 3 — June 16, 1974 Pennsylvania Academy of the Fine Arts, Philadelphia, Pennsylvania (exhibition catalogue). Philadelphia, PA: Pennsylvania Academy of the Fine Arts, 1974.
• Pennsylvania Academy of Fine Arts. In This Academy: The Pennsylvania Academy of the Fine Arts, 1805—1976. Museum Press, Inc: Washington, D.C., 1976.
• Офіційний вебсайт Пенсільванської академії

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пенсільванська академія витончених мистецтв

• Академізм
• Живопис Сполучених Штатів
• Музей мистецтв Філадельфії
• Фонд Барнса, художній музей і художня школа у передмісті Філадельфії (Меріон)
• Імпресіонізм в Сполучених Штатах