Джеймс Стюарт (актор)

У роки навчання у Школі архітектури Принстонського університету Стюарт зійшовся з відомим театральним режисером Джошуа Логаном. Після закінчення університету записався в його трупу, де зустрівся і подружився з Генрі Фонда. У 1932 р. Стюарт і Фонда перебралися в Нью-Йорк, розраховуючи підкорити Бродвей. Дружина Фонди у той час була вже відомою кіноактрисою і наполягла, щоб її партнером по черговому фільму був саме Стюарт. Таким чином актор попав у Голлівуд. Після ролі в мюзиклі «Народжений танцювати» починається співпраця Стюарта з режисером Френком Капра. Їх перша спільна робота — «З собою не понесеш» (1938) — увійшла до золотого фонду класики Голлівуду. У наступній картині Капри «Містер Сміт їде до Вашингтона» (1939), Стюарт створив образ провінційного невдахи з легким дефектом мови. Також у 1939 він зіграв у романтичній кримінальній комедії «Цей чудовий світ», де його партнеркою була Клодетт Кольбер.

Удостоєний за «Містера Сміта» своєї першої номінації на «Оскар», Стюарт виграв цю нагороду в 1940 році за фільм «Філадельфійська історія», у якому окрім нього зіграли Кетрін Гепберн і Кері Грант. Як свідчить легенда, він подарував статуетку своєму батькові, який впродовж багатьох років виставляв її на вітрині своєї крамниці, щоб заманювати відвідувачів.

Сім'я Стюарта мала глибоке військове коріння, так як обидва його діда воювали в Громадянській війні, його батько служив під час іспансько-американської війни і Першої світової війни. Стюарт вважав, що батько найбільше вплинув на його життя, тому не дивно, що, передчуваючи вступ до Другої світової війни США, він теж був готовий служити в армії США, до лав якої був зарахований в березні 1941 року. Члени його сім'ї служили в піхоті, але Стюарт вирішив стати льотчиком.

Ранній інтерес до польотів привів Стюарта до отримання його особистого пілотного сертифіката ще в 1935 році і ліцензії комерційного пілота в 1938 році. Він часто літав по пересічній місцевості, щоб відвідати своїх батьків в Пенсільванії. Майже за два роки до нападу на Перл-Гарбор в грудні 1941 року Стюарт мав більше 400 годин нальоту.

Як пілот бомбардувальника він провів у повітрі більше 1800 годин під час бойових вильотів. Стюарт отримав звання полковника 29 березня 1945 року, ставши одним із небагатьох американців, які піднялися з рядового до полковника лише за чотири роки[3]. Актор залишався в рядах збройних сил і після закінчення бойових дій. Офіційно він вийшов у відставку лише в 1968 р., маючи при цьому чин бригадного генерала. Таким чином, Стюарт виявився найвисокопоставленішим військовим, який працював на американську індустрію розваг.

Втім, військова кар'єра була лише вітриною. На ділі Стюарт відновив зйомки в кінофільмах вже в 1946 році, коли він і Капра створили фільм — «Це чудове життя». В центрі картини — різдвяна історія про людину, яка від відчаю збирається накласти на себе руки, але у справу втручається ангел, який переконав його у цінності життя.

Стюарт у формі ВПС США.

У 1949 р. Стюарт одружився з колишньою фотомоделлю Глорією Маклін та усиновив її дітей. До цього було багато чуток щодо романтичних зв'язків Стюарта, особливо про його зв'язок з Марлен Дітріх. В цілому, актор виявився зразковим сім'янином. Він послідовно підтримував консервативні погляди Республіканської партії, через що у нього з Генрі Фонда (він був демократом) одного дня навіть зав'язалася колотнеча.

П'ятдесяті роки ознаменувалися співпрацею актора з двома режисерами — Ентоні Манном і Альфредом Гічкоком, які цінували в Стюарті виконавця ролей непомітних, невидатних американських громадян середньої руки. Він зіграв у всіх гічкоківських шедеврах тих років — «Мотузка» (1948), «Вікні на двір» (1954), «Людина, що забагато знала» (1956), «Запаморочення» (1958).

Він також знімався у трилерах («Дзвонити Нортсайд 777», 1948) і вестернах («Вінчестер '73», 1950; «Коліно річки», 1952). Саме Стюарт прищепив Голлівуду нову систему оплати акторської праці: за кожен свій фільм він отримував не фіксовану плату (як було прийнято раніше), а відсоток від зборів.

У шістдесяті роки Стюарт стабільно з'являвся або у вестернах, або в родинних комедіях, проте з роками його ролі ставали все рідшими, а в 1970-і рр. він оголосив про відхід з великого кіно. Проте окремі фільми з його участю виходили і в 1980-х. У 1985 р. акторові був присуджений почесний «Оскар» за життєві досягнення, а в 1995 р. в його рідному місті відкрився будинок-музей Джеймса Стюарта.

• Джеймс Стюарт (актор) на сайті TCM Movie Database (англ.)
• Encyclopedia Britannica — James Stewart (American actor) (англ.)