Девід Сельцник

Девид Олівер Сельцник (англ. David O. Selznick; 10 травня 1902, Пітсбург, США—22 червня 1965, Голлівуд, США) — кінорежисер (США) — американський продюсер. Серед його фільмів: «Кінг-Конг», лауреати премій «Оскар» 1939 та 1940 років («Віднесені вітром» та «Ребекка»).

Девід Сельцник
англ. David Selznick
Народився 10 травня 1902(1902-05-10)[1][2][…]
Піттсбург, США[1]
Помер 22 червня 1965(1965-06-22)[1][2][…] (63 роки)
Голлівуд, США[1]
·гострий інфаркт міокарда
Поховання
Форест-Лаун : 
Країна  США
Діяльність кінопродюсер, сценарист, підприємець, виконавчий продюсер, кінорежисер
Alma mater Колумбійський університет
Знання мов англійська[2]
Роки активності з 1923
Партія Республіканська партія США
Конфесія юдаїзм
У шлюбі з Irene Mayer Selznickd і Дженніфер Джонс
Діти L. Jeffrey Selznickd і Daniel Selznickd
Нагороди

зірка на голлівудській Алеї слави

IMDb ID 0006388

Біографія

Д. О. Сельцник — син українського емігранта Л. Сельцника (1870—1933), який народився в Києві [джерело?].

Навчався в Колумбійському університеті.

Кінокар'єру розпочав коректором на студії «Метро-Голдвін-Майєр». Короткий час був редактором, а зустрівшись з продюсером Гаррі Рапером, став його помічником. По-різному пояснюють біографи Д. Сельцника його раптовий перехід на кіностудію «Парамаунт Пікчерз» (ніби-то через кохання до доньки Луїса Барта Маєра — власника «МГМ»). У всякому разі й справді Айрін Маєр та Д.Сезнік незабаром побралися весною 1930 року. У цей час молодий продюсер вже працював на новій студії «РКО».

1932 року в Д. Сельцника дебютувала Кетрін Гепберн у фільмі «Білль про розлучення». ЇЇ партнером був легендарний артист театру та кіно Джон Беррімор. 1933 року Д. Сельцник показав глядачам сповнений спецефектів «Кінг Конг». Стрічка принесла студії «РКО» величений фінансовий успіх і запрошення продюсеру повернутися на «МГМ». Врешті-решт пропозиція була прийнята і Д. Сельцник став віце-президентом «МГМ» і керівником незалежного творчого підрозділу, де створив відомі фільми: «Обід о 8-ій годині», «Леді, яка танцює», «Пригоди Тома Сойєра», «Історія двох міст» і нарешті «Анну Кареніну» з Гретою Гарбо в головній ролі.

Д. Сельцник був не тільки організатором кіновиробництва, але й відкривачем кіноталантів. Він міг не просто знайти гарних актора чи актрису, але й сприяти їм продемонструвати всі вияви свого таланту.

Всесвітню популярність Д. Сельцнику принесла стрічка «Віднесені вітром». Це не тільки найбільше творче досягнення продюсера, але й вершинний фільм у біографіях видатних акторів Вів'єн Лі, Кларка Гейбла та Леслі Говарда, чия подальша творчість проминула в тіні успіху Д. Сельцника та їхнього власного.

1936 року Д. Сельцник раптово розірвав стосунки з студією «МГМ» і відкрив власну — «Сельцник Інтернейшнл фільм Кампені». І знову він мав успіх: саме на студії Д. Сельцника Альфред Гічкок зняв знамениту «Ребекку» з Лоуренсом Олів'є у головній ролі («Оскар» 1940).

1948 Д. Сельцник розлучився з А. Маєр й одружився з актрисою Дженніфер Джонс, яка знялась у подальших його фільмах, зокрема, «Прощавай, зброє» (1957, за романом Ернеста Гемінгвея).

Це був останній різкий поворот життя кінодіяча — 22 червня 1965 року Д. Сельцник помер від хвороби серця.

Література
  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11861312X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.