Дейноних

Дейноних (Deinonychus antirrhopus) — вид ящеротазових динозаврів родини Дромеозавриди (Dromaeosauridae). Існував дейноних у крейдяному періоді, 115–108 млн років тому. Був поширений на території сучасного США, зокрема у штатах Монтана, Вайомінг, Оклахома.

?
†Дейноних
Час існування: крейдяний період
115-108 млн років тому

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: †Завропсиди (Sauropsida)
Надряд: †Динозаври (Dinosauria)
Ряд: †Ящеротазові (Saurischia)
Підряд: †Тероподи (Theropoda)
Родина: †Дромеозавриди (Dromaeosauridae)
Підродина: †Велоцирапторини (Velociraptorinae)
Рід: †Дейноних (Deinonychus)
Вид: †D. antirrhopus
Біноміальна назва
Deinonychus antirrhopus
Ostrom, 1969
Посилання
Вікісховище: Category:Deinonychus
Віківиди: Deinonychus
EOL: 4433581
Fossilworks: 38562

Історія досліджень
Реконструкція скелету дейнониха, Прага, Чехія

Викопні рештки дейнониха вперше були знайдені у ході експедиції під керівництвом американського палеонтолога Барнума Брауна у 1931 році біля міста Біллінгс на півдні штату Монтана. Ці породи віднесені до формації Кловерлі. Зразок дейнониха так і не був тоді описаний Брауном. Неофіційна назва тоді звучала як Daptosaurus agilis. Через 30 років експедиція Єльського університету, яку очолив палеонтолог Джон Олстром, знайшла нові скам'янілості поблизу міста Бріджер у Монтані. Наукова назва виду дана Олстромом у 1969 році.

Ще однією важливою подією було описання яйця, яке найімовірніше належало дейнониху. Воно було знайдено поруч із черевними ребрами. Це яйце є першим ідентифікованим яйцем дромеозаврових.

Опис
Порівняння розмірів дейнониха з розміром людини
Можливий вигляд дейнониха з пір'ям

Тіло завдовжки 3 м, зріст — близько одного метра, вага згідно розрахунків — до 80 кг. Це був досить активний хижак. Тварина чудово балансувала на двох ногах завдяки довгому та міцному хвосту.

Кінцівки
Порівняння кігтів дейнониха та велоцираптора

На задніх лапах динозавра було по два пальці, а третій являв собою величезний втягуючий кіготь. Саме цей кіготь був головною зброєю під час полювання. Вважають, що дейноних, стоячи на одній лапі, роздирав здобич кігтем іншої лапи. Великий кіготь втягувався і палець піднімався, щоб не заважати динозавру під час ходіння. Джон Остром припустив, що це є ознакою статі чи віку[1].

Передні кінцівки теж були досить великими. На кожній з них розміщувались три довгих, оснащених кігтями, пальці, що використовувались для утримування жертви.

Шкірний покрив

Існує гіпотеза, що дейноних міг бути вкритий пір'ям. Пір'я захищало динозавра від перепаду температур. Гіпотеза ґрунтується на подібності скелету дейнониха скелету птахів. Наразі немає знахідок, що підтверджують або спростовують цю гіпотезу.

Інші характеристики

Як і більшість дромеозаврових, дейноних був гнучким, маневреним. Йому була притаманна достатньо висока швидкість. Голова у дейнониха витягнута і плавно звужується до кінця. Щелепи оснащені рядом гострих зубів. Шия мала S-подібну форму.

Спосіб життя

По ряду ознак можна зробити висновок, що дейноних населяв лісові масиви з численними річками, озерцями та болотами. Скам'янілості дейнониха були знайдені поблизу великого рослинноїдного тенонтозавра, що міг апріорі бути його здобиччю. Могли когтисті хижаки полювати і на дрібніших тварин, наприклад ящірок, земноводних, ссавців. Так як у горизонтах, де знайдені дейнонихи, немає інших хижаків середнього розміру, можна зробити висновок, що він займав відповідну екологічну нішу без конкуренції.

Соціальна поведінка

При розкопках у 1963 році у штаті Монтана (США) вчені знайшли рештки чотирьох динозаврів: трьох дейнонихів та одного тенонтозавра. Мабуть три хижаки напали на рослиноїдного динозавра. Під час цього полювання сталось якесь стихійне лихо, що убило всіх динозаврів та поховало їх на довгі віки. Ця знахідка стала доказом зграйного способу життя дейнониха і складної соціальної поведінки динозаврів.

Примітки
  1. Дейноних Deinonychus — Динопедия. www.dinopedia.ru. Процитовано 15 листопада 2018.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.