Державне античне зібрання
Державне античне зібрання (нім. Staatliche Antikensammlungen; колишній Музей античного мистецтва малих форм) — музей у Мюнхені, одна з найбільших колекцій стародавнього грецького, римського та етруського мистецтва в Німеччині.
Державне античне зібрання | |
---|---|
нім. Staatliche Antikensammlungen | |
| |
48°08′42″ пн. ш. 11°33′52″ сх. д. | |
Тип |
археологічнийd ансамбль культурної спадщиниd і будівля музеюd |
Статус спадщини | Пам'ятка архітектури Баваріїd[1] |
Країна | Німеччина[2] |
Розташування |
Königsplatz 80333 München |
Адреса | Королівська площа |
Архітектор | Georg Friedrich Zieblandd |
Засновано | 1848 |
Директор | Раймунд Вюнше |
Сайт | Офіційний сайт |
Державне античне зібрання (Німеччина) | |
Державне античне зібрання у Вікісховищі |
Будівництво
Будівля Античного зібрання на Королівській площі (нім. Königsplatz) в Мюнхені побудована в 1838—1848 роках за наказом баварського короля Людвига I в стилі коринфського храму архітектором Фрідріхом Цібландом. У 1869—1872 роках в будівлі розташовувався королівський Антикваріум, а з 1898 по 1912 роки в ньому також знаходилася експозиція мюнхенського Сецессіону. З 1919 року в будинку знаходилася Нова державна галерея. Зруйнована під час Другої світової війни будівля було відновлена і відкрилася в 1967 році як Античне зібрання.
Основу колекції становить зібрання античності Віттельсбахів, зокрема короля Людвига I. В 1831 році агент короля Мартін фон Вагнер купує колекцію кераміки, знайдену на розкопках у етруському місті Вульчі, а агент Фрідріх фон Тірш купує на аукціоні твори мистецтва зі спадщини Люсьєна Бонапарта. Король Людвиг I також придбав колекцію золотих виробів Кароліни Мюрат, етруські бронзові витвори, знайдені на розкопках у Перуджі, а також грецьку теракоту з нижньої Італії. Після смерті короля в 1868 році його колекція була об'єднана з колекцією античності Віттельсбахів, початок якій поклав герцог Альбрехт V. До 1872 року експозиція розміщувалася в Антикваріумі в резиденції і галереях парку Хофгартена, а пізніше в цокольному поверсі Нової пінакотеки.
Пізніше фонди музею збагатилися експонатами зі спадщини приватних колекціонерів, зокрема Пауля Арндта (1908 р.), Джеймса Леба (1933 р.) і Ганса фон Шена (1964 р.). Ці відомі колекції містили, крім античної кераміки, експонати давнини невеликого формату, твори художнього скла і бронзового литва, а також вироби з теракоти і золота. Найбільше під час Другої світової війни постраждала колекція етруської кераміки, що знаходилася на складі в зруйнованій Новій Пінакотеці.
Колекція
В експозиції музею знаходяться грецькі вази і кераміка, а також вироби з бронзи, золота, скла і теракоти. Представлено всі епохи греко-римського періоду, від мікенської кераміки, що датується XIII ст. до н. е., ваз епохи геометрики (бл. 900—700 рр.. до н. е.), архаїчного періоду (бл. 700—480 до н. е.) і класичного періоду (бл. 500/480 — до 323 н. е.) і до елліністичної кераміки (323—146 до н. е.), етрусків та Стародавнього Риму.
Зібрання грецьких ваз музею — одне з найзначніших у світі, в ньому знаходяться твори кераміки відомих грецьких вазописців і гончарів: Амасіса, Ексекія, Архікла, Глаукіта, вазописця «Пентесілеї», Андокіда, Ольтоса, Клеофона, Фінтія, Ефрона, Ефіміда, Епіктета, вазописця Пана, Берлінського майстра, Гієрона, Макрона, Дуріса, Вазописця Брига, Ахелооса і Лідоса.
На кельнському кубку-діатреті (бл. 400 р. н. е.), подарованому містом Кельном королю Людвигу I на знак подяки за внесок у завершення будівництва Кельнського собору, красується напис латиною: «BIBE MULTIS ANNIS» («Пий ще багато років»).
Найвідоміші експонати серед давніх прикрас — грецько-італійський золотий вінок із Арменто, що датується 4 століттям до н. е., а також грецькі сережки, золоті ланцюжки та інші прикраси того ж періоду.
Фонди Античного зібрання доповнюють стародавні скульптури, розміщені в мюнхенській Гліптотеці. Твори греко-римського мистецтва, що виникли в Єгипті після його завоювання еллінами, знаходиться в Музеї єгипетського мистецтва.
Галерея