Державне античне зібрання

Державне античне зібрання (нім. Staatliche Antikensammlungen; колишній Музей античного мистецтва малих форм) — музей у Мюнхені, одна з найбільших колекцій стародавнього грецького, римського та етруського мистецтва в Німеччині.

Державне античне зібрання
нім. Staatliche Antikensammlungen
48°08′42″ пн. ш. 11°33′52″ сх. д.
Тип археологічнийd
ансамбль культурної спадщиниd і будівля музеюd
Статус спадщини Пам'ятка архітектури Баваріїd[1]
Країна  Німеччина[2]
Розташування Königsplatz
80333 München
Адреса Королівська площа
Архітектор Georg Friedrich Zieblandd
Засновано 1848
Директор Раймунд Вюнше
Сайт Офіційний сайт
Державне античне зібрання (Німеччина)

 Державне античне зібрання у Вікісховищі

Будівництво

Чаша Ексекія «Діоніс» (бл. 530 р. до н. е.)

Будівля Античного зібрання на Королівській площі (нім. Königsplatz) в Мюнхені побудована в 1838—1848 роках за наказом баварського короля Людвига I в стилі коринфського храму архітектором Фрідріхом Цібландом. У 1869—1872 роках в будівлі розташовувався королівський Антикваріум, а з 1898 по 1912 роки в ньому також знаходилася експозиція мюнхенського Сецессіону. З 1919 року в будинку знаходилася Нова державна галерея. Зруйнована під час Другої світової війни будівля було відновлена і відкрилася в 1967 році як Античне зібрання.

Основу колекції становить зібрання античності Віттельсбахів, зокрема короля Людвига I. В 1831 році агент короля Мартін фон Вагнер купує колекцію кераміки, знайдену на розкопках у етруському місті Вульчі, а агент Фрідріх фон Тірш купує на аукціоні твори мистецтва зі спадщини Люсьєна Бонапарта. Король Людвиг I також придбав колекцію золотих виробів Кароліни Мюрат, етруські бронзові витвори, знайдені на розкопках у Перуджі, а також грецьку теракоту з нижньої Італії. Після смерті короля в 1868 році його колекція була об'єднана з колекцією античності Віттельсбахів, початок якій поклав герцог Альбрехт V. До 1872 року експозиція розміщувалася в Антикваріумі в резиденції і галереях парку Хофгартена, а пізніше в цокольному поверсі Нової пінакотеки.

Пізніше фонди музею збагатилися експонатами зі спадщини приватних колекціонерів, зокрема Пауля Арндта (1908 р.), Джеймса Леба (1933 р.) і Ганса фон Шена (1964 р.). Ці відомі колекції містили, крім античної кераміки, експонати давнини невеликого формату, твори художнього скла і бронзового литва, а також вироби з теракоти і золота. Найбільше під час Другої світової війни постраждала колекція етруської кераміки, що знаходилася на складі в зруйнованій Новій Пінакотеці.

Колекція

В експозиції музею знаходяться грецькі вази і кераміка, а також вироби з бронзи, золота, скла і теракоти. Представлено всі епохи греко-римського періоду, від мікенської кераміки, що датується XIII ст. до н. е., ваз епохи геометрики (бл. 900—700 рр.. до н. е.), архаїчного періоду (бл. 700—480 до н. е.) і класичного періоду (бл. 500/480 — до 323 н. е.) і до елліністичної кераміки (323—146 до н. е.), етрусків та Стародавнього Риму.

Кельнський кубок-діатрета (бл. 400 р. н. е.)

Зібрання грецьких ваз музею — одне з найзначніших у світі, в ньому знаходяться твори кераміки відомих грецьких вазописців і гончарів: Амасіса, Ексекія, Архікла, Глаукіта, вазописця «Пентесілеї», Андокіда, Ольтоса, Клеофона, Фінтія, Ефрона, Ефіміда, Епіктета, вазописця Пана, Берлінського майстра, Гієрона, Макрона, Дуріса, Вазописця Брига, Ахелооса і Лідоса.

На кельнському кубку-діатреті (бл. 400 р. н. е.), подарованому містом Кельном королю Людвигу I на знак подяки за внесок у завершення будівництва Кельнського собору, красується напис латиною: «BIBE MULTIS ANNIS» («Пий ще багато років»).

Найвідоміші експонати серед давніх прикрас — грецько-італійський золотий вінок із Арменто, що датується 4 століттям до н. е., а також грецькі сережки, золоті ланцюжки та інші прикраси того ж періоду.

Фонди Античного зібрання доповнюють стародавні скульптури, розміщені в мюнхенській Гліптотеці. Твори греко-римського мистецтва, що виникли в Єгипті після його завоювання еллінами, знаходиться в Музеї єгипетського мистецтва.

Галерея


  1. http://geodaten.bayern.de/denkmal_static_data/externe_denkmalliste/pdf/denkmalliste_merge_162000.pdf
  2. archINFORM — 1994.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.