Державний театр УНР

У січні 1919 р. Микола Садовський та частина акторів його театру (Театр Миколи Садовського) вирішили покинути Київ і виїхати до Вінниці — тимчасової столиці УНР.

Разом із ним виїхали Олександр Корольчук, Іван Ковалевський, Григорій Березовський, Микола Міленко, Євген Рибчинський, Трохим Івлєв, Євген Захарчук, Марія Малиш-Федорець, Єлизавета Хуторна, Марфа Марченко (Березовська), Ніна Горленко, Валентина Іванова-Верес-Стахурова, Марія Лебедєва, Валентина Терентьєва, Леся Кривицька, Павло Чугай, Іван Сагайдачний, драматург Спиридон Черкасенко, Євгенія Іванова-Черкасенко (дружина С. Черкасенка).[1][2]

Актори зіграли у Вінниці кілька вистав, потім слідом за Директорією УНР переїхали до Кам'янця-Подільського. Тут театр став називатись «Державний драматичний театр УНР». Заступником керівника з мистецької частини став О. Корольчук.

Театр у місті діяв з першої половини 1919 по травень 1920 року. Перша рецензія у кам'янецькій пресі про виступи театру появилась 18 липня 1919 р. і була присвячена виставі «Суєта» за п'єсою І. Карпенка-Карого.

• «Гетьман Дорошенко» та «Останній сніп» Л. Старицької-Черняхівської
• «Наталка-Полтавка» І. Котляревського
• «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського
• «Катерина» М. Аркаса
• «Зимовий вечір» та «За двома зайцями» М. Старицького
• «Суєта», «Мартин Боруля» та «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого
• «Степовий гість» та «Ясні зорі» Б. Грінченка
• «Лісова квітка» Л. Яновської
• «Брат на брата» Д. Грицинського
• «Бояриня» Лесі Українки
• «Казка старого млина» та «Про що тирса шелестіла» С. Черкасенка
• «Панна Мара», «Гріх» та «Молода кров» В. Винниченка.

• Історія театру в Кам'янці-Подільському

• Оксана Палій. Діяльність Державного Театру УНР у Кам'янці-Подільському (1919—1920 рр.) — С. 26-37.