Джалебі

Джале́бі — десерт, популярний в Індії, на Близькому Сході та в Північній Африці. Являє собою нитки з тіста, приготованого з пшеничного борошна тонкого помелу, смажені у фритюрі з ґгі і политі цукровим сиропом (нерідко також трояндовою водою або соком лимона) [1].

Джалебі
Джалебі в Ірані
Тип десерт
Походження Близький Схід
Необхідні компоненти Тісто, цукровий сироп
Зазвичай використовувані компоненти Трояндова вода, сік лимона, шафран

Джалебі може подаватися гарячим або холодним. Його поверхня карамелізована, що позитивно впливає на смак.

Аналогами джалебі за способом приготування є іспанські чуррос (іспанська кухня свого часу зазнала сильний арабський вплив), а також тюркський десерт чак-чак, і поширені в багатьох країнах, включаючи Україну, вергуни і мурашник. В Українських текстах джалебі іноді порівнюють з пончиками, проте пончик, навіть в українському варіанті — це пиріжок без начинки, цілком обсмажений у фритюрі, тоді як при приготуванні страв типу джалебі тісто тонкими струменями наливають у фритюр (власне джалебі, чуррос, імарті) або кидають туди невеликими шматками (вергуни).

Історія та сучасність

Батьківщиною джалебі вважається Близький Схід, ймовірно саме це слово є адаптацією перського «залібія» або арабського «залабія» [1]. У XIII столітті Магомет-бен-Хасан-аль-Багдаді вже згадує рецепт джалебі в своїй кулінарній книзі. До XV століття джалебі разом із загарбниками-персами проникло в Індію, де, втім, уже був дуже схожий десерт — імарті.

Для надання джалебі додаткових відтінків смаку в Ірані до них іноді додається шафран, а в Індії — кевра (панданова вода). В Індії джалебі також нерідко подають з рабрі — індійським аналогом згущеного молока.

В арабів-християн це традиційне частування на свято Хрещення, у мусульман Ірану їх подають жебракам в Рамадан і вживають на свята [2]. В Афганістані їх їдять взимку з рибою [2].

Нині джалебі нерідко продаються на базарах і у вуличних торговців від Марокко до Бангладеш, найчастіше готуються просто при покупцях. Джалебі присвячені пісні, які звучать у декількох Боллівудських фільмах і композиція лондонського музиканта Four Tet.

Джавахарлал Неру використовує джалебі як метафору до приземленого розуміння релігії. Якщо вірянин хоче потрапити на небо, то він діє як маленька дитина, що хоче джалебі.[3]

Галерея
  • Готові джалебі
  • Процес приготування джалебі, Західна Бенгалія.
  • Індійський десерт імарті відрізняється більшою товщиною смужок тіста.
  • джалебі, подані з рабрі.
  • Jaleebi - стара і традиційна їжа в Пакистані. Люди насолоджуються цим на релігійних та весільних святах.

Примітки
  1. Oxford, 2014, с. 424.
  2. Oxford, 2014, с. 425.
  3. Неру, Джавахарлал (1977). Взгляд на всемирную историю. В трех томах. Том 1. Прогресс. — С.76

Посилання
  • [https: //books.google.ru/books? id = RL6LAwAAQBAJ & pg = PA424 The Oxford Companion to Food] / Alan Davidson, Tom Jaine. — Oxford University Press, 2014. — С. 424-425. — ISBN 978-0- 19-967733-7.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.