Джевага Сергій Олександрович

Сергі́й Олекса́ндрович Джева́га (нар. 28 вересня 1971(19710928), Прилуки, Чернігівська область, Українська РСР — 29 серпня 2014, с. Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область, Україна) — солдат резерву Національної гвардії України, батальйон «Донбас». Учасник російсько-української війни, позивний «Серж».

Джевага Сергій Олександрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 28 вересня 1971(1971-09-28)
УРСР, Прилуки
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (42 роки)
 Україна, Червоносільське
Alma Mater ДУТ
Псевдо «Серж»
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Національна гвардія
Формування
 «Донбас»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Біографія

Народився 1971 року в місті Прилуки. 1988 року закінчив 10 класів Прилуцької середньої школи № 2, зі срібною медаллю. Неодноразово брав участь в олімпіадах з математики, був нагороджений за активну участь у житті школи, мав безліч грамот. У шкільні роки займався боксом, отримав Обласну грамоту за перше місце в змаганнях.

Після закінчення школи вступив до Коломенського вищого артилерійського командного училища (м. Коломна, РРФСР), але залишив навчання і повернувся у Прилуки. Одружився. З 1991 року працював електромеханіком Прилуцького центру електрозв'язку. Навчався у Державному університеті телекомунікацій, отримав диплом бакалавра і вступив до магістратури.

Під час Революції Гідності займався волонтерством, збирав гроші на ліки для постраждалих у протистояннях.

З початком російської збройної агресії проти України залишив навчання на 6-му курсі і 16 червня 2014 року добровольцем пішов на фронт. Дружині сказав, що поїхав на сесію[1].

Солдат, командир мінометного розрахунку мінометного взводу 2-го резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» в/ч 3027 Національної гвардії України. Зі своїм підрозділом брав участь у боях за звільнення Іловайська.

Ранком 29 серпня 2014 року загинув під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла. Їхав у «Газелі» в складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з Многопілля до Червоносільського, внаслідок обстрілу зазнав смертельного поранення, помер на руках побратима. Разом із Сергієм загинули Олексій Затилюк («Бриз») та Олексій Бакка («Детройт»). У вересні 2014 пошуковці віднайшли це місце та вивезли останки бійців.

7 травня 2015 року рішенням Прилуцького міськрайонного суду оголошений померлим як загиблий у бою. У вересні 2018 ідентифікований за результатами ДНК-експертизи.

4 жовтня 2018 року похований на Алеї Героїв прилуцького кладовища «Горова Білещина»[2].

Залишились батьки, сестра, дружина Людмила і син Олександр.

Пошук тіла

Довгий час Сергій Джевага вважався зниклим безвісти, не було збігів за базою ДНК загиблих. Як розповів історик і журналіст Ярослав Тинченко, 12 вересня 2014 року пошуковці Місії «Евакуація-200» неподалік від Новокатеринівки (за даними Книги пам'яті, — біля села Любівка, що неподалік Новокатеринівки[3]) обслідували вантажну машину ЗіЛ з номером 6967 Н9, де було знайдено двох загиблих. У мобільному телефоні одного з них були фотографії військовослужбовця 42-го батальйону територіальної оборони «Рух Опору» Олександра (автор не називає прізвища, але очевидно, що йдеться про снайпера 42 БТО Олександра Сорокового). На той час брат Олександра вже забрав з дніпровського моргу тіло, ідентифіковане ним за зубами та кістками пальців ніг, без проведення ДНК-експертизи. Другий загиблий, Сергій (йдеться про Сергія Соловйова[4]), був ідентифікований за ДНК, проте родина цього не визнала. Зразки ДНК матері Олександра збіглися зі зразками ДНК тіла, знайденого у вантажівці, 6 липня 2018 року його перепоховали у Дніпрі[5]. Також було проведено ексгумацію тіла, яке поховала родина Олександра, результати ДНК-експертизи підтвердили, що це Сергій Джевага[6].

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[7].

18 вересня 2015 року на будівлі Прилуцької ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 відкрили меморіальну дошку полеглому на війні випускнику школи[8][9].

Примітки
  1. Без жетонів впізнати не можуть сотні тіл українських військових // «Подробиці», 29 вересня 2014
  2. Вічна пам'ять Герою-земляку! // Прилуцька міська рада, 4 жовтня 2018
  3. Загиблі, зібрані пошуковцями Місії «Евакуація-200»
  4. Допомога сім'ї Сергія Соловйова, зниклого безвісти в АТО: Дружина зниклого безвісти Юлія і донька
  5. У п'ятницю в Дніпрі перепоховають останки воїна 57-ї ОМБр Олександра Сорокового, який загинув на Донбасі 27 серпня 2014 року внаслідок обстрілу українських позицій з «Граду» // «Цензор.нет», 4 липня 2018
  6. Як знайшли донбасівця «Сержа», який загинув під Іловайськом // «Український тиждень», 5 жовтня 2018
  7. Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/2015 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Національної гвардії України»
  8. Герої не вмирають! (відео) // ТК «Прилуки», 18 вересня 2015
  9. Меморіальна дошка герою // Сайт ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, 29 жовтня 2015

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.