Бакка Олексій Вікторович

Олексі́й Ві́кторович Ба́кка (9 вересня 1974 29 серпня 2014) — солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України, доброволець батальйону «Донбас». Псевдо «Детройт», учасник російсько-української війни.

Бакка Олексій Вікторович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 9 вересня 1974(1974-09-09)
Майкоп, Адигея, РРФСР
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (39 років)
Червоносільське, Донецька область, Україна
Псевдо Детройт
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність  Україна
Вид ЗС  МВС України
Рід військ  Національна гвардія
Формування
 «Донбас»
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєвий шлях

Після переїзду з батьками до України проживав в Обухові, закінчив ЗОШ № 3, технікум. Працював у різних галузях народного господарства, останнім часом — приватним підприємцем.

Активний учасник подій Революції Гідності. В часі війни — стрілець взводу снайперів 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Детройт», один з перших добровольців. Вступив до лав батальйону 16 червня 2014.

29 серпня 2014-го при відході із Іловайська російсько-терористичні війська почали розстріл українських сил в «зеленому коридорі». Солдат резерву батальйону «Донбас» Гордій Кіктенко піднявся на повний зріст з кулеметом у руках, та почав стріляти в бік окупантів. Поранення були несумісні з життям — із великокаліберних кулеметів[1]. «Газель» автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з села Многопілля до Червоносільського зазнала прямого влучання протитанкової ракети. Померли вояки Сергій Джевага, Олексій Затилюк, Олексій Бакка, Дмитро Тимошенков. В «УАЗі» № 459 загинув солдат Дмитро Кабалюк, тоді ж — старший лейтенант Леонід Петихачний. Олексій Бакка зазнав смертельного поранення у груди й випав з машини.

3 вересня тіло «Детройта» з тілами 96 інших полеглих привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014-го тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська як невпізнаний Герой.

Упізнаний за тестами ДНК 19 лютого 2015-го, перепохований 28 лютого в Обухові[2].

Без Олексія лишилися дружина Ольга Олександрівна, троє дітей.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.