Затилюк Олексій Олександрович

Олексі́й Олекса́ндрович Затилю́к (18 липня 1990, смт Леніне, Ленінський район, Кримська область, Українська РСР — 29 серпня 2014, с. Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, солдат резерву Національної гвардії України, доброволець батальйону «Донбас». Псевдо «Бриз», учасник російсько-української війни.

Затилюк Олексій Олександрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 18 липня 1990(1990-07-18)
Леніне
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (24 роки)
 Україна, Донецька область, Червоносільське
Поховання Міське кладовище № 18 (Харків)d
Псевдо Бриз
Військова служба
Роки служби 2014
Вид ЗС  МВС України
Рід військ  Національна гвардія
Формування
 «Донбас»
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєвий шлях

Народився 1990 року в райцентрі Леніне у Криму (на той час — Кримська область УРСР, з 1991 — Автономна Республіка Крим, з 2014 — тимчасово окупована російськими військами).

1997-го разом із родиною переїхав до Харкова. По закінченні Харківської школи № 45 вступив на хімічний факультет Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Навчався малюванню у школі мистецтв, захоплювався хімією та астрономією, брав участь у багатьох форумах та турнірах, зокрема, міжнародних, студентом тренував шкільну команду з хімії. Також захоплювався подорожами та рольовими іграми за мотивами творів у стилі фентезі (проектів «Ангмарскі війни», «Ейре. Чужа земля» та інших). Після першого курсу перервав навчання в університеті за власним бажанням.

Працював дизайнером на одному з харківських поліграфічних підприємств, займався музикою, малюванням. 2010 року, як член громадської організації «Зелений Фронт», брав участь у захисті харківського парку ім. М. Горького від незаконного знищення зелених насаджень.

Від початку січня 2014 брав безпосередню участь у подіях Революції Гідності на столичному Євромайдані, як волонтер «IT-намету», з лютого долучився до діяльності харківського Євромайдану, приєднався до громадського формування «Громадська самооборона» Київського району Харкова, неодноразово брав участь у патрулюванні та охороні порядку під час масових заходів, зокрема, під час виборів Президента України у травні 2014-го.

Після анексії Росією рідного Кримського півострова та розгортання бойових дій на Донбасі вирішив йти на фронт і уклав контракт на військову службу, на початку червня 2014. Призначений командиром відділення 2-го батальйону спеціального призначення «Донбас» Національної гвардії України. Пройшовши підготовку, вирушив у Донецьку область, ніс службу на базі батальйону в Кураховому, біля Курахівської ТЕС. 23 серпня прибув до Іловайська на підкріплення.

29 серпня 2014-го під час відходу з Іловайська російсько-терористичні війська почали розстріл українських сил в «зеленому коридорі». «Газель» автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з села Многопілля до Червоносільського зазнала прямого влучання. Під час обстрілу колони з кулеметів Олексій Затилюк дістав смертельне поранення, загинув разом із солдатами Сергієм Джевагою («Серж») та Олексієм Баккою («Детройт»).

Залишились молодша сестра та вітчим. Мати, Наталія Миколаївна Слободянюк, померла від онкологічного захворювання 4 січня 2019 року[1].

Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському кладовищі м. Дніпро. 30 вересня 2017 відбулось перепоховання у Харкові, на Алеї героїв АТО міського вісімнадцятого цвинтаря[2].

Вшанування пам'яті

17 травня 2018 року на фасаді рідної школи 45 у місті Харкові було відкрито меморіальну дошку. https://www.city.kharkov.ua/uk/news/-38782.html

Див. також

Нагороди
  • орден «За мужність» 3 ступеня (посмертно, 22 січня 2018)[3]

Примітки
  1. Стало відомо про смерть мами українського героя, який загинув в боях за Іловайськ: фото // «Апостроф», 5 січня 2019
  2. Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 17 грудня 2019.
  3. Указ Президента України від 22 січня 2018 року № 12/2018 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.