Джеймс Шміц

Шміц народився в Гамбурзі[4], Німецька імперія, в сім'ї американських батьків. Шмітц здобув освіту в Реальній гімназії у Гамбурзі[5]. Сім'я провела Першу світову війну в США, потім повернулася до Німеччини[6]. Шміц поїхав до Чикаго в 1930 році, щоб вступити до бізнес-школи, а потім перейшов на заочний курс журналістики. Не змігши знайти роботу через Велику депресію, він повернувся до Німеччини, щоб працювати в компанії свого батька[7]. Шмітц жив у різних німецьких містах, де працював у International Harvester Company[5], поки його родина не поїхала незадовго до початку Другої світової війни[5][8].

Під час Другої світової війни Шміц служив аерофотофотографом у Тихому океані для ВПС Сполучених Штатів. Після війни він разом зі своїм шурином керував бізнесом, який виготовляв причепи, доки вони не припинили цей бізнес у 1949 році. Після війни він поселився в Каліфорнії, де прожив до самої смерті.

Першою опублікованою розповіддю Шміца став «Зеленолиций» (англ. Greenface)[9]. У серпні 1943 року ця історія про огидного яйцеподібного монстра, який порушив спокій рибальського табору, була опублікована в журналі «Незвідане» (Unknown). Декілька років після цього він не писав, а з 1949 року його фантастичні оповідання один за одним почали з'являтися в журналах.

У 1950-х перебивався випадковою роботою, публікував фантастичні оповідання, які продавалися в основному в журналах Galaxy Science Fiction і Astounding Science-Fiction[5].

У 1960 році виходить його перша книга — збірка з чотирьох взаємопов'язаних оповідань «Агент Веги» (англ. Agent of Vega), в якій секретні агенти з неймовірними розумовими здібностями борються з ворогами Конфедерації Веги, але популярність письменнику приніс цикл романів та розповідей про федерацію осередку. Дія у яких відбувається у 3500-х роках, Федерація управляється Надурядом, куди входять представники всіх розумних рас населеної Галактики. Підциклом цієї серії є твори про дівчину Телзі Ембердон, які не відповідали стереотипу «діва в біді», типовому для наукової фантастики того часу[10]. Вона була молодим агентом-телепатом з психологічної розвідки Надуряду. Цикл про Телзі розпочався оповіданням «Новачок» (англ. Novice), що вийшов у червні 1962 року, а сама героїня була аналогом Мауглі з книги Редьярда Кіплінга, тільки жіночої статі. Героїня повістей та оповідань у ранньому дитинстві дізнається, що вона має здібності до телепатії і навіть ксенотелепатії, вона може подумки зв'язуватися з будь-якими розумними істотами.

Найвідомішим[10] твором письменника став роман Відьми Карреса, який був номінований на премію «Г'юго» за найкращий роман у 1967 році[11]. У книзі діють три дівчинки-екстрасенси, врятовані капітаном зорельоту від рабства. Сюжет твору виник у письменника в лютому 1949 року із цілком прозової картини, коли Шмітц у вікно побачив чотирьох дівчаток, що чинно йшли вулицею двома парами. Цей пейзаж наштовхнув письменника на роздуми, у результаті з'явилася повість «Відьми Карреса». Редактор Стерлінг Ланьє змусив Шміца переписати повість у роман. Роман, присвячений племінниці письменника, «дуже славній маленькій відьмі під назвою Сільвія Енн Томас», дуже сподобався читачам. Він неодноразово перевидавався і був перекладений на безліч мов. Але видавництво «Chilton» після публікації «Ведьм Карреса» припинило видавати фантастику, тому ідея авторського продовження так і залишилася нездійсненою[12].

Шмітц помер від застійної легеневої недостатності 18 квітня 1981 року після п'ятитижневого перебування в лікарні в Лос-Анджелесі. У нього залишилася дружина Бетті Мей Чепмен Шмітц.