Джеффрі Сакс

Джеффрі Девід Сакс (англ. Jeffrey David Sachs, нар. 5 листопада 1954 року в Детройті, США) — американський економіст. Відомий як економічний радник урядів в Латинській Америці, Східній Європі, країнах колишнього СРСР, Азії та Африці. Дж. Сакс відомий також своєю співпрацею з міжнародними організаціями у сфері боротьби з бідністю, скорочення боргу і боротьби з хворобами, особливо ВІЛ/СНІДУ в країнах, що розвиваються[4][5]. Є автором багатьох статей та книг з економічної тематики.

Джеффрі Сакс
англ. Jeffrey David Sachs
Народився 5 листопада 1954(1954-11-05)[1][2] (67 років)
Детройт, Мічиган, США
Країна  США
Національність євреї
Діяльність економіст, викладач університету, письменник
Alma mater Гарвардський університет і Гарвардський коледж
Заклад Гарвардський університет, Організація Об’єднаних Націй і Колумбійський університет
Науковий керівник Martin Feldsteind
Аспіранти, докторанти Alberto Alesinad, Michael C. Burdad, Philip R. Laned, Нуріель Рубіні[3], Eric Van Wincoopd[3], Philippe Bacchettad[3], Gordon Carlos McCordd[3], Philippe Weild[3], Sergei A. Dodzind[3], Howard Jerome Shatzd[3], Atish Rex Ghoshd[3], Mark William Sundbergd[3], Oon-Chye Lawrence Khood[3], Alain Leon de Crombrugghed[3], Oscar Sanchezd[3], Esteban Jadresicd[3], Steven Schaal Saegerd[3], Ram Mukul Fishmand[3], Alexander Pivovarskyd[3] і E. Young Songd
Членство Американська академія мистецтв і наук і Національна медична академія СШАd
У шлюбі з Sonia Ehrlich Sachsd
Нагороди

Harvard Centennial Medald

Премія Блакитна Планета (2015)

Глобальна премія з економікиd (2009)

член Економетричного товаристваd

Член Американської академії мистецтв і наук

Особ. сторінка jeffsachs.org
 Джеффрі Сакс у Вікісховищі

Для вирішення економічних криз в таких країнах, як Болівія, Росія, чи Польща, рекомендував використання так званої шокової терапії. Спочатку сприяв стримуванню гіперінфляції в Болівії в 1985, через регулювання цін на бензин. Ці дії принесли йому світову популярність, тому, зокрема, його було запрошено для надання консультативної допомоги до Польщі. У 1989 Дж. Сакс у віці 35 років був призначений економічним радником «Солідарності», підготував попередній проект програми трансформації польської економіки — плану Бальцеровича. Був радником першого польського посткомуністичного  уряду в реалізації радикальних економічних реформ. План мав на меті миттєвий відхід від централізованої планованої економіки. Різкі зміни, серед іншого, призвели до закриття багатьох робочих місць, які нібито не мали шансу на конкурентоспроможність за нової системи[6]. Президент Олександр Кваснєвський нагородив його в 1999 році Командорським Хрестом Ордена Відродження Польщі[7]. Після проведення економічних реформ у Польщі Дж. Сакс був радником також у Югославії і Росії, де не вдалося досягти успіху, в основному, через відсутність прихильності країн Заходу і через системні прорахунки.

Джеффрі Сакс є також творцем так званої клінічної економіки (назва від схожості до клінічної медицини). Клінічна економіка заснована на всебічному і глибокому аналізі ситуації в країні таким чином, щоб діями на кожному з полів (культура, санітарні умови, охорона здоров'я, інфраструктура, модель управління, географія тощо) направити суспільство на шлях розвитку. Ця модель пропагується послідовниками (Мілтон Фрідман) шокової терапії. Постулюється, що під час політичних потрясінь або екологічної катастрофи потрібно швидко проштовхнути ринкові реформи  для відновлення економіки. Наомі Клейн критикує такі процедури, як безвідповідальні в стосунку до спровокованих ними негативних ефектів  і недемократичність цих процесів у плані здійснення реформ[8].

Предметом дослідження Сакса є зв'язок між рівнем здоров'я та розвитком країн, економічна географія, глобалізація, економічна трансформація, міжнародні фінансові ринки, координація міжнародної макроекономічної політики, зростання і економічний розвиток, макроекономічна політика в розвинутих країнах і в країнах, що розвиваються, а також інші економічні питання в глобальному масштабі.

У 1976 Дж. Сакс з відзнакою закінчив бакалаврат, а через два роки став магістром гарвардського Університету. У 1980 році, маючи всього 26 років, він отримав ступінь доктора філософії Гарвардського Університету. У 2007 Краківський економічний університет присудив йому ступінь доктора honoris causa.

Дж. Сакс має блискучу академічну кар'єру. Вже в 1983 році став професором Гарвардського університету, де викладав протягом 20 років[9]. У липні 2002 він став директором Інституту Землі (Director of The Earth Institute) Колумбійського Університету в Нью-Йорку, де він є професором відповідальним за законодавчий захист охорони здоров'я і розвитку[10][11]. Він також був спеціальним радником Генерального Секретаря ООН Пан гі Муна, а раніше також Кофі Аннана, з питань Цілей Розвитку Тисячоліття (Millennium Development Goals)[12][13]. Дж. Сакс був також директором Проекту Тисячоліття ООН, радником Міжнародного Валютного Фонду, Світового Банку, ВООЗ та Програми Розвитку організації Об'єднаних Націй.

У книзі Кінець з убогістю. Завдання для нашого покоління  (2005), Дж. Сакс стверджуючи, що «Система державного управління в Африці погана, бо Африка бідна» (Africa's governance is poor because Africa is poor) кардинально повернув попередні широко розповсюджені припущення. За словами Сакса, завдяки відповідній політиці, масові злидні — 1,1 мільярда людей, що живуть менш ніж на 1$ в день — можуть бути ліквідовані протягом 20 років. Прикладом може служити Китай та Індія. В Китаї протягом останніх двох десятиліть вдалося вийти з бідності 300 мільйонам чоловік. Ключовим елементом має бути значне збільшення міжнародної допомоги, — з 65 млрд $ в 2002 році до 195 млрд $ до 2015 року. Сакс підкреслює велике значення географії. Африка розвинута слабо і вразлива на поширення хвороб, але ці проблеми, завдяки відповідним заходам, можуть бути вирішені. Виникнення захворювань, таких як малярія може контролюватися, а  відповідна інфраструктура може бути створена. Без точного визначення цілей політична еліта буде і далі концентруватися на грабіжницькій експлуатації природних ресурсів, а інвестиції та розвиток залишаться мріями.

У той же час він часто піддається критиці, особливо з боку кейнсіанців і соціал-демократів, які оцінюють його ідеї як утопічні та такі, що призводять тільки до збільшення бідності в світі[14].

Джеффрі Сакс є в шлюбі з Сонею Ерліх Сакс, яка є педіатром. Мають трьох дітей, Лізу, Ханну і Адама.

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. Munzinger Personen
  3. Математична генеалогія — 1997.
  4. 'Greedy' companies profit from digital addiction despite health impact, summit hears. The National (англ.). 10 лютого 2019. Процитовано 22 лютого 2022.
  5. Buenos Aires Times | Jeffrey Sachs: ‘This is not a game for BlackRock to get an extra percentage point — that's absurd’. www.batimes.com.ar. Процитовано 22 лютого 2022.
  6. Hardy, Jane (2010). Nowy Polski Kapitalizm. Instytut Wydawniczy Książka i Prasa.
  7. Prof. Jeffrey D. Sachs. web.archive.org. Процитовано 22 лютого 2022.
  8. Klein, Naomi (2007). Doktryna szoku. Knopf Canada.
  9. Uchitelle, Louis (5 квітня 2002). Columbia Gets Star Professor From Harvard. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 22 лютого 2022.
  10. Krugman, Stiglitz, Sachs and economists comment on Trump's first term. web.archive.org. 18 вересня 2020. Процитовано 22 лютого 2022.
  11. China’s yuan 10 years from being on par with US dollar, says US economist. South China Morning Post (англ.). 28 листопада 2019. Процитовано 22 лютого 2022.
  12. UCL (25 травня 2017). Jeffrey D. Sachs. UCL Institute for Innovation and Public Purpose (англ.). Процитовано 22 лютого 2022.
  13. Shaw, Adam (6 квітня 2017). UN tensions with Trump administration mount as both sides dig in. Fox News (амер.). Процитовано 22 лютого 2022.
  14. University, © Stanford; Stanford; California 94305. The fog of development: Evaluating the Millennium Villages Project. fsi.stanford.edu (англ.). Процитовано 22 лютого 2022.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.