Джигурда Ольга Петрівна
Джигурда Ольга Петрівна | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася |
7 грудня 1901 Печеніги | |||
Померла |
10 грудня 1986 (85 років) Запоріжжя | |||
Поховання | Капустяне кладовищеd | |||
Громадянство | Російська імперія, УНР, СССР | |||
Діяльність | письменниця, лікарка, хірург, фтизіатр | |||
Alma mater | Харківський державний медичний інститут (1925)[1] | |||
Мова творів | російська | |||
Нагороди | ||||
|
Джигурда Ольга Петрівна (*7 грудня 1901, с. Печеніги, тепер смт Харківської області — † 10 грудня 1986, Запоріжжя) — заслужена лікарка України, письменниця. «Почесна громадянка міста Запоріжжя».
Біографічні відомості
За освітою лікарка. У 1941—1949 рр. служила лікаркою на Чорноморському флоті.[2]
Нагороджена орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, орденом Трудового Червоного Прапора і шістьма медалями.
1967 р. — присвоєно звання «Заслужений лікар УРСР».
1949 р. — прийнята до Спілки письменників — російськомовна українська письменниця. Авторка кількох прозових книжок
Звання «Почесної громадянки міста Запоріжжя» присвоєно рішенням міської ради від 04.09.1970 № 393.
Похована у Запоріжжі. Нагороджена комуністичним орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, орденом Трудового Червоного Прапора і шістьма медалями.
Творчі набутки
Ольга Джигурда стала письменницею через тиск обставин (пов'язаних з війною), та головне своє покликання — медицину, не полишила (незважаючи на перспективи в літературі). А пропозиції були — перші її публікації, видрукувані у журналах «Советский Крым» та «Знамя», привернули до літераторки-початківиці увагу відомих на той час письменників: Петра Павленка (1899—1951), Вадима Кожевникова (1909—1984), Петра Вершигори (1905—1963), Олександра Твардовського (1910—1971) та Олександра Фадеєва (1901—1956). І, як наслідок, в 1949 році Джигурда була прийнята в члени Спілки письменників СРСР. Загалом її творчий доробок складає три напівдокументальні книги на військову тематику російською мовою:
- «Теплоход „Кахетия“»
- «Подземный госпиталь»
- «Тыловые будни»