Джон Джелліко, 1-й Ерл Джелліко

Джон Рашворт Джелліко, перший граф Джелліко (англ. John Rushworth Jellicoe, 1st Earl Jellicoe, 5 грудня 1859, Саутгемптон — 20 листопада 1935, Лондон) — британський адмірал флоту часів Першої світової війни, лицар Великого хреста ордена Лазні та Королівського Вікторіанського ордена, член Ордена Заслуг, генерал-губернатор Нової Зеландії.

Джон Джелліко, 1-й Ерл Джелліко
англ. John Jellicoe, 1st Earl Jellicoe
Народження 5 грудня 1859(1859-12-05)[1][2][…]
Саутгемптон, Гемпшир, Велика Британія
Смерть 20 листопада 1935(1935-11-20)[3][1][…] (75 років)
Кенсінгтон, Metropolitan Borough of Kensingtond, Лондонське графствоd, Англія, Велика Британія[4]
Поховання Собор святого Павла
Країна  Велика Британія
Звання адмірал флоту (Велика Британія)
Командування Великий Флот
Війни / битви Перша світова війна, Ютландська морська битва, Англо-єгипетська війна і Боксерське повстання
Титул ерл
Діти George Jellicoe, 2nd Earl Jellicoed[5], Lady Gwendoline Jellicoed[5], Agnes Jellicoed[5], Lady Myrtle Jellicoed[5], Lady Norah Jellicoed[5] і Lady Prudence Jellicoed[5]
Нагороди
 Джон Джелліко, 1-й Ерл Джелліко у Вікісховищі

Біографія

З 15 липня 1872 служив у королівських ВМС, його перша дійсна служба була під час Єгипетської війни 1882. З 1888 служив в Адміралтействі.

Джелліко показав себе розумним офіцером, він був популярний серед екіпажу і дбав про добробут і бойовий дух своїх матросів. У 1888—1891 роках виконував посаду помічника директора департаменту морської артилерії.

В 1891 він був підвищений у званні до коммандера і був призначений на лінкор «Вікторія» на якому служив, поки той не затонув в 1893. В 1900 брав участь у придушенні Боксерського повстання в Китаї, брав участь у Пекінській експедиції. З лютого 1902 по серпень 1904 року був помічником контролера флоту.

З 1 лютого 1905 по серпень 1907 року Джелліко був директором департаменту морської артилерії і торпед, в 1907—1908 — контр-адміралом Атлантичного флоту, в 1908–1910 обіймав посаду контролера флоту і Третього морського лорда, домагаючись коштів для модернізації флоту і підтримуючи розробку нових проектів дредноутів і підводних човнів. В 1911 Джелліко став заступником Джорджа Каллагена, який командував Флотом метрополії Великої Британії; в 1912-1914 був Другим лордом Адміралтейства, в 1914 з початком Першої світової війни, очолив Великий Флот.

Джелліко командував британським флотом в Ютландській морській битві 31 травня-1 червня 1916. 24 липня 1916 російський імператор Микола II нагородив його орденом св. Георгія 3-го ступеня.

4 грудня 1916 став Першим морським лордом і займав цю посаду більше року, аж до 24 грудня 1917 р.

У 1918 р. отримав титул віконта і з вересня 1920 по листопад 1924 року був генерал-губернатором Нової Зеландії. Повернувшись до Англії в червні 1925, отримав титул графа, в 1928-1932 президент Британського легіону.

Джон Рашворт Джелліко написав мемуари «Великий флот в 1914—1916: створення, розвиток і діяльність» (1920), «Криза морської війни» (1920), «Підводна небезпека» (1934).

21 жовтня 1949 Джелліко і Девіду Бітті були відкриті пам'ятники на Трафальгарській площі.

Бюст Джелліко на Трафальгарській площі

Звання

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Джеллико Джон Рашуорт // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11877610X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Lundy D. R. The Peerage

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.