Ютландська битва

Ютландська битва — наймасштабніша морська битва між британським та німецьким флотами, що тривала з 31 травня по 1 червня 1916 у Північному морі на захід Ютландського півострова за часів Першої світової війни. У битві брали участь 249 бойових кораблів з обох сторін, і з огляду на загальний тоннаж тих, хто бився, це найбільша у світовій історії морська битва.

Ютландська битва
Війна на морі
Перша світова війна
Вибух на британському лінійному крейсері «Квін Мері». 31 травня 1916

Вибух на британському лінійному крейсері «Квін Мері». 31 травня 1916
Дата: 31 травня — 1 червня 1916
Місце: поблизу протоки Скагеррак, північніше Ютландії, Північне море
Результат: тактичний — нічия (жодна зі сторін не досягла своїх цілей); статус-кво на Півночі Атлантики лишився без змін
Сторони
Королівський ВМФ Великої Британії Імператорські ВМС
Командувачі
Джон Джелліко
Девід Бітті
Горас Худ †
Сесіл Берні
Мартин Джерам
Доветон Старді		 Рейнгардт Шеєр
Франц фон Гіппер
Пауль Бенке
Військові формування
Гранд Фліт Флот Відкритого моря
Військові сили
Загалом:
151 бойовий корабель
З них:
28 лінкорів[а 1]
9 лінійних крейсерів[а 2]
8 броненосних крейсерів[а 3]
26 легких крейсерів[а 4]
78 есмінців
1 мінний загороджувач
1 гідроавіаносець[а 5]		 Загалом:
99 бойових кораблів
З них:
16 лінкорів[а 6]
5 лінійних крейсерів[а 7]
6 додредноутів[а 8]
11 легких крейсерів
61 міноносець
14 підводних човнів
11 цепелінів
Втрати
6 094 загиблих
674 поранених
177 полонених
3 лінійних крейсери[а 9]
3 броненосних крейсери[а 10]
1 лідер есмінців[а 11]
7 есмінців[а 12]
(113 300 тонн затонуло)[1]		 2 551 загиблий
507 поранених
1 лінійний крейсер[а 13]
1 додредноут[а 14]
4 легких крейсери[а 15]
5 міноносців
(62 300 тонн затонуло)[1]

Хід битви
Карта Ютландської битви. 1 червня 1916 року

30 травня 1916 німецький Флот Відкритого моря під командуванням віце-адмірала Р. Шеєра зосередився на рейдах Вільгельмсгафена і Яде з метою справити демонстративний вихід лінійних крейсерів до протоки Скагеррак і берегів Норвегії, викликати цим вихід окремих з'єднань британського флоту і знищити їх за допомогою головних сил німецького флоту. Британське адміралтейство дізналося з перехоплених радіограм про підготовлюваний вихід в море великих сил супротивника і ввечері 30 травня почало розгортання своїх головних сил (Великого Флоту) під командуванням адмірала Дж. Джелліко в районі на північний захід від Ютландского півострова.

Вранці 31 травня німецький авангард — ескадра віце-адмірала Ф. Гіппера (5 лінійних крейсерів, 5 легких крейсерів, 30 есмінців) вийшла в море, за нею в 45-50 милях слідували головні сили німецького флоту (22 лінійних корабля, 6 легких крейсерів, 31 есмінець). У 14 год. 28 хв. британський авангард віце-адмірала Д. Бітті (4 лінійних корабля, 6 лінійних крейсерів, 14 легких крейсерів, 27 есмінців, 1 гідроавіаносець) вступив у бій з ескадрою Ф. Гіппера, яка різко повернула на південний схід, прагнучи навести противника на свої головні сили.

У ході бою авангардів англійський легкий крейсер викрив головні сили німецького флоту, що наближалися, і віце-адмірал Д.Бітті відвів ескадру до своїх головних сил (24 лінійних корабля, 3 лінійних крейсери, 8 броненосних крейсерів, 12 легких крейсерів, 52 есмінці). У 18 годин зав'язалася артилерійська дуель між головними силами протиборчих сторін. Британські кораблі намагалися охопити німецький флот, але останній ухилився від рішучої битви і під прикриттям димової завіси і торпедних атак есмінців в 19 год. 35 хв. відірвався від противника. До 3 годин ранку 1 червня тривали сутички окремих з'єднань і кораблів.

Німецькому флоту вдалося сховатися у своїх базах, а британський флот пішов на північ. Німецькі втрати склали 1 лінійний корабель, 1 лінійний крейсер, 4 легких крейсери, 5 есмінців, понад 2500 убитих і понад 500 поранених; британські втрати — 3 лінійних крейсери, 3 броненосних крейсери, 8 есмінців, близько 6100 убитих, понад 500 поранених, понад 170 полонених.

У Ютландській битві обидві сторони не досягли поставлених стратегічних цілей — рішуче змінити хід війни на морському просторі на свою користь, але врешті-решт виграла Велика Британія, тому що затягування війни призвело до поразки Німеччини.

Див. також

Примітки
Виноски
  1. 28 лінкорів: «Кінг Джордж V», «Аякс», «Центуріон», «Ерін», «Орайон», «Монарх», «Конкерор», «Тандерер», «Айрон Дюк», «Роял Оак», «Сьюпеб», «Канада», «Бенбоу», «Беллерофон», «Темерер», «Вангард», «Колоссус», «Коллінгвуд», «Св.Вінсент», «Нептун», «Мальборо», «Рівендж», «Геркулес», «Еджінкорт», «Барем», «Валіант», «Ворспайт», «Малайя»
  2. 9 лінійних крейсерів: «Лайон», «Прінсесс Роял», «Квін Мері», «Тайгер», «Нью Зіланд», «Індефатігейбл», «Інвінсібл», «Інфлексібл», «Індомітебл»
  3. 8 броненосних крейсерів: «Мінотавр», «Гемпшир», «Шеннон», «Кочрейн», «Діфенс», «Уорріор», «Герцог Единбурзький», «Блек Прінс»
  4. 26 легких крейсерів: «Рояліст», «Калліопе», «Констанс», «Комус», «Каролайн», «Боудіка», «Ектив», «Бланш», «Беллона», «Кантербарі», «Честер», «Галатея», «Фаетон», «Інконстант», «Корделіа», «Саутгемптон», «Бірмінгем», «Ноттінгем», «Дублін», «Фалмут», «Ялмут», «Беркенгед», «Глочестер», «Чемпіон», «Кастор», «Фіерлесс»
  5. 1 гідроавіаносець «Інгейдайн» (переносив 4 гідролітаки Short Type 184)
  6. 16 лінкорів: «Коніг», «Гроссер Курфюст», «Кронпринц», «Маркграф», «Кайзер», «Принцрегент Луїтпольд», «Кайзерін», «Фрідріх Великий», «Остфрісланд», «Тюрінген», «Гельголанд», «Ольденбург», «Рейнланд», «Нассау», «Вестфален», «Позен»
  7. 5 лінійних крейсерів: «Лютцов», «Дерфлінгер», «Зейдліц», «Мольтке», «Ван дер Танн»
  8. 6 додредноутів: «Дойчланд», «Ганновер», «Поммерн», «Шлізен», «Шлезвіг-Гольштейн», «Гессен».
  9. 3 лінійних крейсери: «Квін Мері», «Індефатігейбл», «Інвінсібл».
  10. 3 броненосних крейсери: «Діфенс», «Уорріор», «Блек Прінс»
  11. 1 лідер есмінців: «Тіпперарі».
  12. 7 есмінців: «Шарк», «Спарроухок», «Турбулент», «Адент», «Форчун», «Номад», «Нестор»
  13. 1 лінійний крейсер: «Лютцов».
  14. 1 додредноут: «Поммерн».
  15. 4 легких крейсери: «Фраунлоб», «Елбінг», «Росток», «Вісбаден».
Джерела
  1. Nasmith, p. 261

Література
  • Campbell, John (1998). Jutland: An Analysis of the Fighting. Lyons Press. ISBN 1-55821-759-2.
  • English, Major J.A. (1979). The Trafalgar Syndrome: Jutland and the Indecisiveness of Naval Warfare. Naval War College Review. XXXII (3).
  • Bacon, Reginald (1925). The Jutland Scandal. London.
  • Butler, Daniel Allen (2006). Distant Victory: The Battle of Jutland and the Allied Triumph in the First World War. Praeger Publishers. ISBN 0-275-99073-7.
  • Frost, H.H. (1936). The Battle of Jutland. Annapolis: USNI.
  • Groos, Fregattenkäpitan Otto (1925). Der Krieg in der Nordsee. Der Krieg zur See: 1914–1918. Bänd V. Berlin: Mittler & Sons.(нім.)
  • Legg, Stuart (1966). Jutland, an Eye-Witness Account of a Great Battle. New York City: The John Day Company.
  • McCartney, Innes (2013). Jutland 1916: The Archaeology of a Modern Naval Battle: The Wreck of HMS Invincible, The World's First Battle Cruiser. SKYLLIS, The Journal of the German Society for the Promotion of Underwater Archaeology - forthcoming.
  • London, Charles (2000). Jutland 1916, Clash of the Dreadnoughts. Campaign No. 72. Osprey Publishing.
  • Steel, Nigel; Hart, Peter (2004). Jutland 1916: Death in the Grey Wastes. London: Orion Publishing Group. ISBN 0-304-35892-4.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.