Джон Майкл Бішоп

Джон Майкл Бішоп (англ. John Michael Bishop; народився 22 лютого 1936 року, Йорк, Пенсільванія, США) американський імунолог і мікробіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1989 року «за відкриття клітинної природи ретровірусних онкогенів», яку він розділив з Гарольдом Вармусом. Професор Університету Каліфорнії в Сан-Франциско.

Джон Майкл Бішоп
англ. John Michael Bishop
John Michael Bishop
John Michael Bishop
Народився 22 лютого 1936(1936-02-22)[1][2][…] (85 років)
Йорк, Пенсільванія, США[1][3]
Місце проживання США
Країна  США
Національність Європеоїдна раса[3]
Діяльність біолог, вірусолог, лікар-імунолог, викладач університету, лікар, онколог, хімік, мікробіолог, науковець
Alma mater Гарвардський університет
Галузь імунологія, мікробіологія
Заклад Каліфорнійський університет у Сан-Франциско[4][3] і National Institute of Allergy and Infectious Diseasesd
Ступінь докторський ступінь[5] і доктор філософії[6]
Науковий керівник Gebhard Kochd[4]
Аспіранти, докторанти Patrick O. Brownd[4], Chi V. Dangd[4], Гаролд Вармус[4] і Kari Alitalod[4]
Членство Національна академія наук США[7], Американська академія мистецтв і наук[8], Європейська академія[9][10], American Society for Cell Biologyd[11], Американське товариство мікробіологіїd, American Society for Virologyd, Alpha Omega Alphad і Лондонське королівське товариство[12]
Відомий завдяки: ретровірусний онкогенез
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1989)
Національна наукова медаль США (2003)

 Джон Майкл Бішоп у Вікісховищі

Біографія

Джон Майкл Бішоп народився 22 лютого 1936 року в Йорку (Пенсільванія) в сім'ї лютеранського священика. Він закінчив невелику сільську школу, а потім провінційну вищу школу. Дружба з сімейним лікарем Робертом Кафом стимулювала його інтерес до біології людини. Вирішивши вступити до медичної школи, Бішоп спочатку закінчив Геттісберзький коледж, а потім почав вивчати медицину в Гарвардському університеті. Там він вперше почав займатися вірусами тварин. Після закінчення медичної школи Бішоп 2 роки пропрацював лікарем у Массачусетському загальному госпіталі, а потім вступив у пост-докторантуру в Національний інститут здоров'я в Бетезді, де займався реплікацією поліовірусу, а після річного перебування в Гамбурзі отримав позицію в Університеті Каліфорнії в Сан-Франциско, де працює досі.

Науковий внесок

Спочатку Джон Бішоп цікавився молекулярною біологією, але брак досвіду не дозволив йому безпосередньо займатися дослідженнями в цій галузі, тому він вибрав наукову нішу, яка, не бувши областю фундаментальної молекулярної біології, тим не менше дозволила йому бути залученим в неї. Він займався вірусами, зокрема їх реплікацією. В Університеті Каліфорнії Бішоп почав працювати з вірусом саркоми, який пізніше став вважатися одним з класичних ретровірусів. У цей час Говард Темін та Девід Балтімор відкрили зворотну транскриптазу, ключовий фермент ретровірусу. Бішоп зміг описати механізм копіювання РНК в ДНК зворотною транскриптазою і охарактеризував вірусну РНК в інфікованій клітнині. Наприкінці 1970-х років Бішоп разом з Гарольдом Вармусом досліджували як вірус саркоми трансформує інфіковані клітини в неоплазми. Вони виявили, що ген вірусу, що викликає утворення пухлини, або неопластичних трансформацію інфікованих клітин, (src) опинився в вірусному геномі в результаті захоплення нормального клітинного гена (прото-онкогена) в процесі трансдукції. Мутація цього гена перетворила його в онкоген.

У 1989році у Бішоп та Вармус отримали за свої дослідження Нобелівську премію з фізіології або медицини.

Примітки

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.