Джон Ребак

Джон Ребак народився в Шеффілді, де його батько, також Джон Ребак, мав процвітаючий виробничий бізнес.

Після відвідування Шеффілдської гімназії та академії доктора Філіпа Додріджа в Нортгемптоні. Ребак вивчав медицину в Единбурзі, де він захопився хімією. Він закінчив ступінь доктора медицини в Лейденський університет у 1742 році. Ребак розпочав медичну практику в Бірмінгемі, але багато часу присвятив хімії, особливо її практичному застосуванню. Серед найважливіших його ранніх досягнень у цій галузі було введення в 1746 р. свинцевих конденсаційних камер для виробництва сірчаної кислоти.[3][4] Разом із Самуелем Гарбеттом у 1749 році він побудував фабрику в Престонпанс, у Шотландії, для виробництва кислоти, і протягом кількох років вони користувалися монополією.

Далі Рубак зайнявся виробництвом заліза і в 1759 р. заснував Карронський металургійний завод — металургійний завод у Карроні Стерлінгшир з Гарбеттом та іншими партнерами (Ебенезер Робук, Томас Рубак, Вільям Каделл та ін).[5] Там він вніс різні вдосконалення у способи виробництва, включаючи перетворення (запатентовано в 1762 р.) чавуну в ковке залізо «дією порожнистого вугілля», що викликається потужним штучним вибухом. Ебенезер загинув у 1771 р. у аварії: під час перегляду робіт величезний шматок заліза впав на нього.[6] Ебенезер активно сприяв успіху металургійного заводу, і після його смерті якість продукції заводу знизилася.

Ребак також орендував шахту у Бонесс для постачання вугілля на Карронський металургійний завод, але, опускаючись до нових пластів, він зіткнувся з такою кількістю води, що це створило проблеми. Для її відкачки застосовували двигун Джеймса Ватта, Ребак зв'язався з його винахідником. В обмін на дві третини частки винаходу він допоміг Ватту вдосконалити його деталі, сплативши борги Ватту та надавши йому місце для роботи.[7] The workplace became known as James Watt's Cottage and was built in a secluded area of Kinneil House as Roebuck was worried about industrial espionage.[8]

Проблеми Ребака на заводі Карронському заводі і у вугільній галузі, посилені невдачею спроби виробництва лугу, призвели його до фінансових труднощів, і він був змушений продати свою частку в двигуні Ватта Метью Боултон натомість за анулювання боргу в 1200 фунтів стерлінгів. Згодом Робуку довелося відмовитись від зацікавленості роботами Бонесса, він продовжував керувати ними та проживати в сусідньому Кіннейл-Хаус, де займався сільським господарством у значних масштабах.

Джон Ребак помер у 1794 р. і був похований на подвір'ї Кариден біля церкви Бонесса.

•  Hugh Chisholm, ред. (1911) «Roebuck, John» // Encyclopædia Britannica (11th ed.) V. Cambridge University Press (англ.)
• Dictionary of National Biography, 1885—1900/Roebuck, John (1718—1794)