Джордж Вільєрс, 1-й герцог Бекінгем

Джордж Вільєрс походив із небагатої дворянської сім'ї з графства Лестершир. Син сера Джорджа Вільєрса (приблизно 1544—1606), шерифа Бруксбі, від другого шлюбу з Мері Бомонт (приблизно 1570—1632).

В 1614 році Джордж Вільєрс був представлений королю Англії і Шотландії Якову I, який практично відразу запалав пристрастю до молодого дворянина. Стверджують, що Яків знайшов «в характері юнака непомірну легковажність і схильність до розпусти». Король називав його Стіні — скорочення від святого Стефана, чиє обличчя, за Біблією, «сяяло, немов обличчя ангела». Захоплення короля було вміло використано придворними для повалення колишнього фаворита графа Сомерсета. У 1615 році Сомерсет був звинувачений у вбивстві, заарештований і засуджений до смерті. Тим часом Вільєрс був зведений у лицарське достоїнство, пожалуваний титулами віконта Вільєрса (1616 рік), графа Бекінгема (1617 рік), маркіза (1618 рік) і, нарешті, герцога Бекінгема (1623 рік) — перший герцогський титул в Англії більш ніж за 50 років.

У листах король називає Стіні то «дружиною», то «чоловіком». Королю Якову навіть довелося виступити в 1617 році перед Таємною радою, захищаючи герцога.

Крім титулів, Бекінгем отримав безліч державних посад: шталмейстер, головний суддя виїзної сесії, лорд-стюард Вестмінстера, лорд-адмірал Англії (1619 рік). Бекінгем став фактично главою англійського уряду при старіючому королі Якові I. Вільєрс перебував у гомосексуальному зв'язку з королем до самої смерті останнього. У грудні 1624 році, на схилі життя Яків писав:

Молю Бога про наш шлюбний союз на Різдво. Хай вкриє тебе Боже благословення, дружина моя, та будеш ти втіхою великою свого старого батька і чоловіка.

Після смерті короля Якова I пройшов слух, що Бекінгем його отруїв. До цього часу у нього з'явився новий покровитель — син Якова, майбутній король Карл I. Разом вони зробили авантюрну подорож в Іспанію. Вважається, що саме конфлікт Бекінгема з іспанським королівським двором послужив причиною зриву переговорів про шлюб принца Уельського з інфантою і подальшого оголошення Англією війни Іспанії.

У 1620-х роках Бекінгем виступав за агресивну зовнішню політику Англії, підтримуючи ідею вступу країни в Тридцятилітню війну на боці протестантських князів.

Після смерті в 1625 році Якова I на престол Англії і Шотландії зійшов Карл I, колишній принц Уельський, за якого Бекінгем зберіг свій вплив на політику країни. Діяльність Бекінгема різко критикувала парламентська опозиція, яка вважала Бекінгема головним знаряддям королівського свавілля і ставила йому в провину нестійкість зовнішньої політики, що призвела до невдалих воєн з Іспанією (1625—1630) і Францією (1627—1629). Парламент неодноразово звинувачував Бекінгема в порушенні національних інтересів і вимагав суду над ним.

23 серпня 1628 року колишній військовий Джон Фельтон проник в апартаменти Бекінгема в Портсмуті і встромив ножа йому в груди. Бекінгем спробував витягти зброю, закричавши: «О Боже! Цей негідник вбив мене!» Незабаром він помер.

16 травня 1620 року одружився з леді Кетрін Меннерс (? — 1649), 19-ю баронесою де Рос (1632—1649), дочкою Френсіса <em>Меннерса</em> (1578—1632), 6-го графа Ратленда (1612—1632) і 18-го барона де Рос (1618—1632), та Френсіс Кнівет (? — 1605). Їхні діти:

• Мері Вільєрс (1622—1685), 1-й чоловік з 1634 року лорд Чарльз Герберт (1619—1635), старший син Філіпа Герберта, 4-го графа Пембрука і 1-го графа Монтгомері, 2-й чоловік з 1637 року Джеймс Стюарт (1612—1655), герцог Леннокс і Річмонд, 3-й чоловік — полковник Томас Говард (? — 1678)
• Чарльз Вільєрс (1625—1627), граф Ковентрі
• Джордж Вільєрс (1628—1687), 2-й герцог Бекінгем (1628—1687)
• лорд Френсіс Вільєрс (1629—1648), загинув у бою під Кінгстоном

• У романі Олександра Дюма «Три мушкетери», герцог Бекингем і його стосунки з Анною Австрійською є однією з найважливіших пружин сюжету.
• У романі Артуро Перес-Реверте «Капітан Алатрісте», так само, як і в однойменній екранізації цього роману, є важливий епізод, де використаний історичний факт неофіційного візиту герцога Бекінгема і принца Уельського в Іспанію. За сюжетом, саме цих двох осіб мали вбити капітан Алатрісте і його напарник Малатеста.

• Герцог Люїнь — подібна фігура при французькому дворі

• Буккингэм, Джордж-Виллерс // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Дюшен М. Герцог Бекингем. — М.: Молодая гвардия, 2007. — 326, [2] с., [16] л. ил. — (Жизнь замечательных людей; Вып. 1270 (1070)). — ISBN 978-5-235-03042-8
•  Gardiner, Samuel Rawson; Yorke, Philip Chesney (1911) «Buckingham, George Villiers, 1st Duke of» // Encyclopædia Britannica (11th ed.) V. 4 pp. 722–724 (англ.)
• The impeachment of Buckingham (1626), Historical Collections of Private Passages of State: Volume 1: 1618–29 (1721), pp. 302–358.

• Бакінґем // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.