Джордж Монк, герцог Альбемарль

Джордж Монк, 1-й герцог Альбемарль (англ. George Monck, 1st Duke of Albemarle; 6 грудня 1608(16081206) — 3 січня 1670) — англійський полководець і адмірал, архітектор Реставрації королівської влади в Англії в 1660.

Джордж Монк, герцог Альбемарль
Народився	6 (16) грудня 1608[1][2][3] Мертон, Великий Лондон, Англія
Помер	3 січня 1670(1670-01-03)[2][4] (61 рік) Лондон, Королівство Англія ·Edemad
Поховання	Вестмінстерське абатство
Країна	Королівство Англія
Діяльність	військовослужбовець, політик
Знання мов	англійська[1]
Учасник	Громадянська війна в Англії
Членство	Лондонське королівське товариство
Роки активності	з 1626
Титул	Герцог
Посада	член Палати громад у Парламенті Англіїd, Member of the Privy Council of Irelandd, Member of the 1653 Parliamentd і Member of the April 1660 Parliamentd
Військове звання	генерал-капітан
Конфесія	англіканство
Батько	Thomas Monkd[5][6]
Мати	Elizabeth Smithd[5][6]
Брати, сестри	Nicholas Monckd[6]
У шлюбі з	Anne Clargesd[6]
Діти	Christopher Monck, 2nd Duke of Albemarled[6]
Автограф
Нагороди	член Лондонського Королівського Товариства
Медіафайли у Вікісховищі

Спочатку був роялістом, але потрапивши в полон, перейшов на бік Парламенту і брав активну участь у придушенні заколотів проти республіки в Шотландії та Ірландії. У 1653 році очолював окремі військово-морські з'єднання. Незабаром у чині адмірала відзначився у битвах при Ньюпорті, Оутер Габбард, Шевінгені. В останній битві Монк завдав вирішальної поразки флоту Мартіна Тромпа. Завдяки цьому Англія виграла Першу війну із Голландією.

З 1654 — губернатор Шотландії, за призначенням Кромвеля. Після відставки сина Кромвеля, відмовився визнати військову диктатуру генерала Ламберта і ввів у Лондон свої війська. За реставрацію королівської влади удостоєний титулу герцога.