Дзвіниця Михайлівського Золотоверхого монастиря

Дзвіни́ця Миха́йлівського Золотове́рхого монастиря́ — пам'ятка архітектури в стилі українського бароко, дзвіниця Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві. Є одним з найважливіших елементів ансамблю монастиря й архітектурного образу Верхнього міста в цілому[6][7].

Михайлівська дзвіниця
Дзвіниця Михайлівського Золотоверхого монастиря
50°27′20″ пн. ш. 30°31′18″ сх. д.
Статус Пам'ятка архітектури національного значення
Країна  Україна
Розташування Київ, Трьохсвятительська вулиця, 8[1]
Конфесія ПЦУ
Єпархія Київська єпархія
Тип будівлі Дзвіниця
Архітектурний стиль Українське бароко[2][3][4]
Архітектор Вірогідно, Іван Матвієвич[5][6][7]
Перша згадка 1631
Будівництво 1716[8][5] — 1719[8][4] або 1720[5][6][9]
Ідентифікатори й посилання
Дзвіниця Михайлівського Золотоверхого монастиря (Україна)
 Дзвіниця Михайлівського Золотоверхого монастиря у Вікісховищі

Триярусна дзвіниця збудована у 1716—1720[5][6] (за іншими даними, 1719[8][4]) роках за ігумена Варлаама (Ліницького), вірогідно, під керівництвом майстра Івана Матвієвича[5][7]. До XX століття вона зазнала лише незначних перебудов, які майже не вплинули на її вигляд[6][9]. Була розібрана у 1934—1936 роках[10] задля спорудження на місці Михайлівського монастиря нового Урядового центру[5][11].

Після розібрання від дзвіниці залишилася частина південної стіни першого ярусу. Споруда була відновлена у первісних формах та вигляді у 1998 році, із включенням до неї збереженої частини[6][7][2]. На першому ярусі відновленої дзвіниці відкритий музей історії монастиря[3].

Дзвіниця має загальну висоту 48,28 метрів[2].

Архітектура
Церква трьох святителів. Монахи моляться за здоров'я людей

Будівля дзвіниці складається з трьох ярусів. МАЛА ОКСАНА ПОВИННА КУПИТИ СТАРШОМУ СИНУ КОМП!Нижній ярус прямокутний і видовжений по осі північ — південь, набагато ширший за верхні, що є її характерною особивістю. У його середній частині розташований склепінчастий проїзд із брамою. Окрім нього, у нижньому ярусі спершу були облаштовані братські келії, згодом тут була іконно-книжкова крамниця, яка діяла до 1919 року. Після відновлення дзвіниці обабіч проїзду розташувалися церковна крамниця, вестибюль Музею історії Михайлівського Золотоверхого монастиря, сходи та інші приміщення. У крамниці відкрита для перегляду оригінальна стіна дзвіниці XVIII століття.[8][6][2]

Загалом нижній ярус дзвіниці має 3 поверхи. На другому з них міститься надбрамна Василівська Трьохсвятительська церква Пам’яті жертв голодомору і репресій, яка отримала свою назву на честь зруйнованої Василівської Трьохсвятительської церкви та репресованих у часи комуністичного режиму[12]. На третьому поверсі з червня 1998 року розташовано частину залів музею історії монастиря. Приміщення для церкви та музею вдалося отримати завдяки застосуванню нових технологій, які дозволили зменшити товщину стін у споруді з 3,0—4,0 м у первісному варіанті до 0,51—0,77 м у відновленому.[2][13][7]

Ієромонах Єфрем в церкві Трьох святителів на дзвіниці

Другий ярус має кубічну форму з чотирма арковими отворами, та значно вужчий за перший. Він призначався для дзвонів, нині тут розташований набір дзвонів карильйона, який керується комп'ютерним пультом та пов'язаний електронно-механічною системою з комп'ютерним годинником на третьому ярусі. На другому ярусі облаштований оглядовий майданчик, звідки відкривається краєвид на Старе місто та лівобережжя Дніпра.[2][3]

На третьому ярусі, який вужчий і нижчий за другий та має невеликі чотирипелюсткові віконця, початково працював годинник-куранти без стрілок, проте його механізм зіпсувався вже в середині XIX століття. Після відновлення дзвіниці тут було встановлено пов'язаний з карильйоном електронний годинник. Третій ярус увінчується вкритою позолотою бароковою банею, яка має ліхтарик, маківку та хрест.[2][4][6]

  • Дзвони на дзвіниці
  • Дзвони на дзвіниці

Література

Примітки
  1. Координати. Свято-Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир міста Києва. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 14 січня 2017.
  2. Дзвіниця зі Святою брамою, 1997 - 98. Звід пам'яток історії Києва. Процитовано 14 січня 2017.
  3. Музей історії Михайлівського монастиря. Перше екскурсійне бюро. Архів оригіналу за 24 січня 2017. Процитовано 14 січня 2017.
  4. Михайло Кальницький. Михайлівський Золотоверхий монастир. Интересный Киев. Архів оригіналу за 14 січня 2017. Процитовано 14 січня 2017.
  5. Михайловський Золотоверхий монастир, 12-20 ст. Звід пам'яток історії Києва. Процитовано 14 січня 2017.
  6. ДЗВІНИЦЯ МИХАЙЛІВСЬКОГО ЗОЛОТОВЕРХОГО МОНАСТИРЯ. Православний Київ. 23 березня 2011. Архів оригіналу за 19 грудня 2016. Процитовано 14 січня 2017.
  7. Михайлівський Золотоверхий монастир. Величне місто Київ. 9 травня 2012. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 14 січня 2017.
  8. Історія монастиря. Свято-Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир міста Києва. Архів оригіналу за 21 січня 2017. Процитовано 14 січня 2016.
  9. За редакцією Федора Ернста. СТАРЕ МІСТО. КОЛ. ЗОЛОТОВЕРХО-МИХАЙЛІВСЬКИЙ МАНАСТИР. Київ. Провідник. Архів оригіналу за 5 квітня 2014. Процитовано 14 січня 2017.
  10. За іншими даними, у 1935—1936 (див. прим. № 6) або у 1935 (див. прим. № 7)
  11. Володимир Грипась (24 травня 2013). Михайлівський Золотоверхий: шлях довжиною у 900 років. Православний Київ. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 15 січня 2017.
  12. Руслан Кухаренко. Дорога до храму // Пам’ятки України. — 1999. — № 1. — С. 4—9. — ISSN 0131-2685.
  13. Наталія Селівачова, Іван Черняков. Музей відбудови монастиря // Пам’ятки України. — 1999. — № 1. — С. 46. — ISSN 0131-2685.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.