Трьохсвятительська вулиця

Трьохсвяти́тельська ву́лиця вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Європейської площі до Михайлівської площі.

Трьохсвятительська вулиця
Київ
Місцевість Старий Київ
Район Шевченківський
Назва на честь Трьохсвятительська церква
Колишні назви
вул. Театральна,
вул. Жертв Революції,
вул. Героїв Революції
Загальні відомості
Протяжність 500 м
Координати початку 50°27′08″ пн. ш. 30°31′37″ сх. д.
Координати кінця 50°27′18″ пн. ш. 30°31′18″ сх. д.
Поштові індекси 01001
Транспорт
Найближчі станції метро  «Майдан Незалежності»
Фунікулер Верхня станція
Покриття бруківка, асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11712
У проєкті OpenStreetMap r975770
На карті
На карті населеного пункту
Мапа
 Трьохсвятительська вулиця у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Хрещатик і Костьольна.

Історія

Олександрівський костел на Трьохсвятительській вулиці. Малюнок Наполеона Орди, 1870 рік

Вулиця виникла у XVII столітті. Її назва походить від церкви Трьох Святителів, що знаходилася на Михайлівській площі. Церкву було знищено у 19341935 роках, для будівництва майбутньої Урядової площі. Зараз на її місці[1] — єдиний будинок з ансамблю споруд, які мали бути зведені на площі — колишній будинок обкому та міському компартії УРСР, а нині будівля міністерства закордонних справ України.

У ХVIII — на початку XX ст. вздовж парного боку вулиці від Володимирської гірки до монастиря розташовувалися дерев'яні рундуки, де продавали лампади, ладанки, ікони, хрести. У середині ХVIII виробництво релігійних товарів стало одним з головних занять київських міщан[2].

На початку XIX століття вулицю перейменували у Театральну, на честь першого у місті, тоді ще дерев'яного театру, зведеного у 1805 році, який знаходився приблизно на місці сучасного Українського дому. В ті часи вулиця пролягала до Подолу, у бік якого повертала поблизу теперішнього фунікулеру, і включала до свого складу сучасний Боричів узвіз. У 1830–40-х роках, внаслідок реконструкції Старого Києва, напрямок пролягання Трьохсвятительської вулиці змінено в бік Андріївського узвозу, вона складала єдине ціле з сучасною Десятинною вулицею.

У 1919 отримала назву вулиця Жертв Революції[3][4], за однією з версій, у пам'ять про революціонерів-більшовиків, яких 24-25 грудня 1918 року вели цією вулицею на розстріл на Володимирську гірку (назву підтверджено 1944 року[5]). Пізніше, у 1955 році, коли в рамках «відлиги» поняття «жертви революції» набуло неоднозначного характеру (можливо, через можливість ототожнювання з ними жертв більшовицького Червоного терору), вулиця отримала назву Героїв Революції[6].

У середині 1930-х планувалася реконструкція вулиці зі зменшенням її кута схилу.[7] У 1958 році від Трьохсвятительскої вулиці відокремлено Десятинну вулицю, після чого вона набула сучасних розмірів. Історичну назву вулиці відновлено 1992 року[8].

Пам'ятки архітектури

Будинки № 4, 4-а, 4-б та 4-в являють собою комплекс Михайлівського монастирського готелю. Він будувався у кілька етапів, з 1857 по 1907 рік. Будинок № 4 є найновішим з комплексу, він зведений за проектом Євгена Єрмакова у 19061907 роках. Будинок № 4-в зведений у 1883 році (архітектор Володимира Ніколаєв). Під час Першої світової війни у 1914 році тут розміщувався штаб і дві роти добровольців Чехословацької дружини, сформованої з російських чехів та словаків. У 1918 році тут були казарми гайдамаків Симона Петлюри. Після громадянської війни — студентські гуртожитки, пізніше — інститути Академії наук України.

Непарний бік вулиці майже повністю зберіг забудову кінця XIX — початку ХХ століття, окрім будинку № 1[2].

Будинок № 5 особняк купця Д. Трахтенберга, № 7 — прибутковий будинок (19131914 роки), зведений на території садиби Олександрівського костьолу, стиль — пізній модерн. Будинки № 11, 13 — прибуткові будинки (поч. XX ст.)

Михайлівський монастир

До Трьохсвятительської вулиці відносяться наступні історичні споруди на території монастиря:

  •  6 — Михайлівські (Братські) келії монастиря, зведені у 18541856 роках архітектором Київської єпархії Павлом Спарро.
  •  6-А — Трапезна церква Іоанна Богослова Михайлівського монастиря (1713 р., бароко)
  •  6-Б — Співацький флігель, пам'ятник архітектури кін. XIX — поч. ХХ ст.
  •  8 — Варваринські келії монастиря (18981902 роки)

Відомі особи, пов'язані з Трьохсвятительською вулицею

У будинку № 13 проживали художники Михайло Врубель та Вільгельм Котарбінський. У будинку № 4 у 1902 році зупинялася письменниця Марко Вовчок.

Пам'ятники та меморіальні дошки

На території Михайлівського Золотоверхого монастиря знаходиться низка пам'ятників: монумент «Жертвам за Віру», пам'ятник студентам та викладачам Київської духовної академії, скульптура «Гефсіманське боріння».

Установи та заклади

Зображення

Примітки

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 травня 2011. Процитовано 12 квітня 2011.
  2. Друг, Ольга Миколаївна. Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів: Світ, 2013. — 496, [XVI] с. : іл.
  3. От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  4. Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  5. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  6. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 796, арк. 123–149. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.
  7. Гречина М. Реконструкція вулиці Жертв Революції // Соціалістичний Київ. — 1936. — № 10. — С. 26–29.
  8. Розпорядження Представника Президента України у місті Києві від 11 вересня 1992 року № 1043 «Про повернення вулицям історичних назв». Архівовано з першоджерела 4 березня 2013.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.