Дзета Корми

Наос (ζ Корми, ζ Pup, ζ Puppis) — найяскравіша зоря сузір'я Корми[9]. Назва походить від грец. ναύς («корабель»). Інша назва — Суха Хадар (від араб. سهيل هدار‎, імовірно «найяскравіший рев»)[джерело?]. Дзета Корми є одним з найближчих надгігантів — відстань до неї становить трохи більше тисячі світлових років.

Наос

Дзета Корми в уяві художника.
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Корма
Пряме піднесення 08г 03х 35.1с[1]
Схилення −40° 00′ 11.6″[1]
Видима зоряна величина (V) +2,20[2]-2,25[3]
Характеристики
Спектральний клас О5 Af[2] або O4If(n)p[4]
Показник кольору (B−V) -0,26[3]
Показник кольору (U−B) −0,27
Тип змінності змінна типу Альфи Лебедя (?)[5]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) −27.91[1] км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: 1,56 мас/р
Схил.: 1,55 мас/р
Паралакс (π) 0,00233 ± 0,01 мас
Відстань 1399 св. р.
(429 +120 -77[6] пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV)		 −5,96
Фізичні характеристики
Маса56.1[7] M☉
Радіус14-26[8] R☉
Ефективна температура40,000[7] K
Інші позначення
ζ Pup, ζ Puppis, Zeta Puppis, Naos, HR 7924, HIP 39429.
Посилання
SIMBADдані для HD66811

Властивості зорі

ζ Корми — дуже гарячий блакитний надгігант O5Ia. Вона є найгарячішою зорею, яку можна побачити неозброєним оком. Температура поверхні зорі приблизно дорівнює 42 000 °C, що в сім разів вище температури сонячної поверхні, і є виключно високим показником[джерело?]. Масу зорі оцінюють у 56,1 мас Сонця[7]. Попри те, що Наос є блакитним надгігантом, він має діаметр лише в 14-26[8] разів більший від сонячного.

Вік ζ Корми оцінюють у 4 мільйони років. Сформувалася вона в молекулярній хмарі сучасного сузір'я Корма приблизно за 1400 світлових років від свого поточного місця розташування. У цьому сузір'ї були виявлені інші зорі, які сформувалися одночасно з Наосом[джерело?].

Через дуже велику світність, ефективна земна орбіта довкола Наоса розрахована на відстані 450 а.о.[джерело?]

Зоряний вітер

ζ Корми випромінює потужний зоряний вітер, швидкість якого приблизно 2500 км/с[10], тому вона втрачає одну мільйонну своєї маси щороку, що в 10 мільйонів разів більше втрати маси Сонцем за аналогічний період[10]. Втрачена зорею речовина непомітна у видимому світлі, але спостерігається в рентгенівських променях, а також на радіохвилях.

Подальша еволюція

Передбачається, що в найближчі сотні тисяч років ζ Корми буде поступово остигати й розширюватися, і пройде всі спектральні класи: B, A, F, G, K, і M, у міру охолодження. Внаслідок цього максимум випромінювання зорі поступово перейде у видимий діапазон, і Наос стане однією з найяскравіших зір майбутнього земного неба. Через 2 мільйони років, Наос матиме спектральний клас M5, а його розміри будуть набагато більші ніж поточна земна орбіта. Потім Наос спалахне, ставши надновою, а ядро зорі ймовірно колапсує відразу в чорну діру. Не виключено, що це буде супроводжуватися сильним гамма-спалахом[джерело?].

Зважаючи на невелику відстань до Землі, така наднова буде набагато яскравіша за блиск повного Місяця.

Умови спостереження

ζ Корми має значне південне схилення й на півдні України за сприятливих умов спостереження (чисте ясне небо взимку) зорю можна відшукати поблизу південного обрію. На широті Ялти зорю видно вже неозброєним оком у ясну погоду (на висоті сім градусів над горизонтом).

Див. також

Джерела
  1. Van Leeuwen, F. (2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics 474 (2): 653. Bibcode:2007A&A...474..653V. arXiv:0708.1752. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
  2. Hipparcos-Katalog (ESA 1997)
  3. Ducati, J. R. (2002). VizieR Online Data Catalog: Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system. CDS/ADC Collection of Electronic Catalogues 2237: 0. Bibcode:2002yCat.2237....0D.
  4. Sota, A.; Maíz Apellániz, J.; Walborn, N. R.; Alfaro, E. J.; Barbá, R. H.; Morrell, N. I.; Gamen, R. C.; Arias, J. I. (2011). The Galactic O-Star Spectroscopic Survey. I. Classification System and Bright Northern Stars in the Blue-Violet at R ∼ 2500. The Astrophysical Journal Supplement Series 193 (2): 24–50. Bibcode:2011ApJS..193...24S. arXiv:1101.4002. doi:10.1088/0067-0049/193/2/24.
  5. Samus, N. N.; Durlevich, O. V. (2009). VizieR Online Data Catalog: General Catalogue of Variable Stars (Samus+ 2007–2013). VizieR On-line Data Catalog: B/gcvs. Originally published in: 2009yCat....102025S 1: 02025. Bibcode:2009yCat....102025S.
  6. Schaerer, Daniel; et al. (1997). Fundamental Stellar Parameters of γ2 Velorum from HIPPARCOS Data. Astrophysical Journal Letters 484: L153–L156. doi:10.1086/310785.
  7. Bouret, J. -C.; Hillier, D. J.; Lanz, T.; Fullerton, A. W. (2012). Properties of Galactic early-type O-supergiants: A combined FUV-UV and optical analysis. Astronomy & Astrophysics 544: A67. Bibcode:2012A&A...544A..67B. arXiv:1205.3075v1. doi:10.1051/0004-6361/201118594. Проігноровано невідомий параметр |class= (довідка)
  8. Schilbach, E.; Röser, S. (2008). On the origin of field O-type stars. Astronomy and Astrophysics 489: 105. Bibcode:2008A&A...489..105S. arXiv:0806.0762. doi:10.1051/0004-6361:200809936.
  9. Корма // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 229. — ISBN 966-613-263-X.
  10. Eversberg, T.; Lepine, S.; Moffat, A. F. J. (1998). Outmoving Clumps in the Wind of the Hot O Supergiant ζ Puppis. The Astrophysical Journal 494 (2): 799. Bibcode:1998ApJ...494..799E. doi:10.1086/305218.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.