Дискримінація атеїстів

Дискримінація атеїстів (або атеофобія[2][3]) ― переслідування атеїстів через їхні переконання в різних державах й у різні часи.

Держави, у яких атеїсти стикаються з дискримінацією[1]

У країнах конституційної демократії правова дискримінація атеїстів трапляється рідко, але деякі атеїсти, особливо в Сполучених Штатах, протестували проти законів і правил[4], які вони розглядають як дискримінаційні. У деяких ісламських країнах атеїсти стикаються з дискримінацією, зокрема через відсутність правового статусу, або на них може чекати навіть смертна кара[5] в разі відступництва.

У давнину

Історики, зокрема Люсьєн Февр уважають, що атеїзму в його сучасному розумінні не існувало до кінця сімнадцятого століття[6][7][8]. Однак, до початку масової секуляризації державна влада спиралася на поняття божественного права. Платон стверджував[9], що атеїзм (як ми розуміємо його сьогодні) становить небезпеку для суспільства і повинен бути зарахований до злочинів[10]. Той, хто став атеїстом, а в минулому був християнином чи мусульманином, піддавався юридичному переслідуванню[10][11].

Новий час і Реформація

Початок

За часів Нового часу термін «атеїст» використовувався як образа і застосовувався в значенні «єретик», а також при звертанні до самогубців чи аморальних людей[6][7][12]. Атеїстичні переконання були сприйняті як загрозливі для порядку і суспільства, наприклад, так вважав Фома Аквінський. Джон Локк, один із засновників сучасних уявлень про свободу віросповідання, стверджував, що атеїсти (як і католики й мусульмани) не можуть бути повноцінними громадянами[10]. За часів інквізиції особи, обвинувачені в атеїзмі і богохульстві, були піддані тортурам і/або страчені. У їх числі священник Джуліо Чезаре Ваніні який був задушений і спалений в 1619 році та польський дворянин Казимир Лищинський, який був страчений у Варшаві[6][13][14], а також француз Етьєн Доле, який був страчений в 1546 році. Хоча атеїсти протягом дев'ятнадцятого століття описуються як мученики, деякі вчені вважають, що переконання, підтримувані Доле і Ваніні не можна назвати чітко атеїстичними в сучасному світі.[8][15][16]

Новий час

Протягом дев'ятнадцятого століття британські атеїсти піддавалися дискримінації[17]. Люди, які не хотіли клястися на Біблії в ході судового розгляду, були не в змозі давати свідчення в суді. Ця умова була скасована в 1869—1870 році[17]. Окрім того, поет Персі Біші Шеллі був виключений з Оксфордського університету після публікації памфлету про необхідність атеїзму[18]. Атеїст Чарлз Бредлоу був обраний членом британського парламенту в 1880 році, але йому було відмовлено у праві скласти присягу через його атеїстичні переконання. Бредлоу переобрався три рази, перш ніж він зміг зайняти своє місце в 1886 році, коли спікер палати дозволила йому скласти присягу.[18]

Нацистська Німеччина

У Німеччині за часів нацизму в указі 1933 року йшлося:

Не відносячи себе до якогось конкретного віросповідання, ми відновили віру в свої передумови, бо ми переконалися, що народ потребує віри і вимагає її. З цієї причини ми зробили боротьбу з атеїстичним рухом, і не просто кількома теоретичними заявами: ми розтопчемо його.
Оригінальний текст (англ.)
Without pledging ourselves to any particular Confession, we have restored faith to its pre-requisites because we were convinced that the people needs [sic] and requires [sic] this faith. We have therefore undertaken the fight against the atheistic movement, and that not merely with a few theoretical declarations: we have stamped it out.
[19]

Режим рішуче виступав проти «безбожного комунізму»[20][21], і більшість атеїстичних організацій вільнодумства в Німеччині були заборонені в тому ж році. Деякі праві гурти мирилися з нацистами до середини 1930-х років[22][23]. 26 квітня 1933 року Гітлер заявив, що «існування світських шкіл неприпустиме».[24]

Сучасність

Казахстан

На думку Даніяра Науриза в інформаційному відношенні фактично накладена заборона на тему атеїзму.[25] Також за розпалювання міжрелігійної ворожнечі був заарештований Олександр Харламов. Його звинувачують у тому, що він у своїх публікаціях про християнство і про різні релігійні течії займався пропагандою атеїзму, чим образив почуття вірян.[26][27][28]

Україна

Добрускін Марк Овсійович, доктор філософських наук, професор Харківського державного технічного університету радіоелектроніки в статті «Нова релігійна ситуація в ВНЗ України» писав:[29]

Дискримінація атеїзму, що стала системою протягом останніх років, має ряд передумов, суб'єктивних і об'єктивних. Однією з важливих причин були його теоретична обмеженість і догматизм. Помилки радянських атеїстів, свого часу визнані і усунені, однак, стали ототожнюватися з антицерковною політикою радянської влади. У негативному ставленні до подібного світорозуміння велике значення мало спрощене розуміння його сутності. Вважалося, що головна функція атеїзму - критика релігії. Оскільки подібна критика в умовах зрослого авторитету релігії і церкви була небажаною, атеїзм відкинули, що збігалося і з наполегливими вимогами церкви. Тим часом, насправді, як видається, критика релігії є другорядною функцією атеїзму. Його провідною стороною є сприйняття і наукове пояснення навколишньої дійсності на основі об'єктивних законів природи і суспільства, формування духовних сил людини, що пізнає і перетворює світ. Атеїзм також помилково вважався властивим тільки матеріалістичній філософії, в якій він дійсно має найбільш повне втілення. Але атеїзм властивий і ряду ідеалістичних систем (згадаємо Ф. Ніцше, А. Камю, Ж.-П. Сартра, Б. Рассела).

Доктор філософських наук Климов Валерій Володимирович писав:[30]

У постсоціалістичних, пострадянських країнах атеїзм негласно намагаються витіснити із позитивної системи цінностей* і робиться це з такою ж непримиримістю, як це свого часу вчинялося «войовничим атеїзмом» щодо релігії та Церкви, хоча нібито настали часи декларованого світоглядного плюралізму, толерантності й демократії.

З проголошенням Незалежної України з бібліотеки-філії с. Кропивище № 43 було вилучено атеїстичну літературу[31].

За останні роки не вийшло друком жодної праці, присвяченої вивченню атеїзму[32].

У конституції України написано: «‎Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви»[33]. Але іноді в деяких школах вводять обов'язкове вивчення предметів з релігійної тематики, проводять у навчальних закладах відправлення культових та релігійних обрядів[34]. Атеїстичні дисципліни вилучені з навчальних планів навчальних закладів[35]. Така ситуація у вищій школі веде до ослаблення позицій наукового світогляду і посилення впливу ненаукових концепцій і поглядів, під впливом яких виявилася значна частина студентів і педагогів[36].

Кафедри навчальних та академічних закладів, що мали назву «Наукового атеїзму», були скасовані. У деяких університетах з'явилися кафедри богослов'я.[37][38][39][40]

Міжреспубліканська філія Інституту наукового атеїзму Академії суспільних наук у м. Києві була скасована[41].

Сьогодні майже неможливо знайти в крамницях атеїстичної книги. Частина населення — атеїсти — позбавлені свободи совісті, слова, друку і наукових досліджень[36]. Видавці та продавці охоплені самоцензурою, бояться окрику церкви чи звинувачень в атеїзмі. Книгу Євграфа Дулумана «Бог. Религия. Священники. Верующие и атеисты», видану накладом в триста примірників, книжкові магазини продавати відмовлялися[42].

Із законодавства вилучаються згадки про атеїзм як тип світогляду, підміняючи його терміном «переконання»; водночас у Конституції України, ігноруючи світськість держави, нерелігійну позицію значної у 1996 р. частини населення, згадку про «відповідальність перед Богом» включили до преамбули[30].

Тенденційність і комерціалізація ЗМІ, закладів освіти і культури практично знищили можливість публічно знайомити населення з поглядами на світ, суспільство та особу, альтернативними релігійному. Один з наслідків такої інформаційної дискримінації — судові позови щодо викладання еволюційної теорії в школах України[30].

ВО «Тризуб» ім. С.Бандери пропонує ввести кримінальну відповідальність за пропаганду атеїзму[43].

Джерела
  1. Evans, Robert (9 грудня 2012). Atheists around world suffer persecution, discrimination: report. Reuters.com. Процитовано 4 січня 2013.
  2. Rafford, Robert L. (1987). «Atheophobia: An Introduction». Atheophobia: An Introduction. 21. Fellowship of Religious Humanists. 33. http://books.google.com/books?id=fI_XAAAAMAAJ&dq=atheophobia. «Atheophobia is pathological, and similar in nature to homophobia. It is unconscious, internalized, and taught from early years on.»
  3. Nash, Robert J. (Spring 2003). Inviting Atheists to the Table: A Modest Proposal for Higher Education. Religion & Education (New York) 30 (1). ISSN 1550-7394. doi:10.1080/15507394.2003.10012315. Проігноровано невідомий параметр |passage= (довідка)
  4. Почему атеистам приходится бороться за свои права | ІноЗМІ - Все, що гідне перекладу. Архів оригіналу за 5 березня 2013. Процитовано 9 лютого 2013.
  5. Сім країн світу, де закон передбачає смерть для атеїстів - ПРАВО.RU. Архів оригіналу за 27 січня 2013. Процитовано 9 лютого 2013.
  6. Davidson, Nicholas (1992). Unbelief and Atheism In Italy. У Michael Hunter; David Wootton. Atheism from the Reformation to the Enlightenment. Oxford University Press. с. 55–86. ISBN 978-0-19-822736-6.
  7. Armstrong, Karen (1994). A History of God: The 4000-year Quest of Judaism, Christianity, and Islam. Random House, Inc. с. 286–87. ISBN 978-0-345-38456-0.
  8. Kelley, Donald R. (2006). Frontiers of History: Historical Inquiry in the Twentieth Century. Yale University Press. с. 115. ISBN 978-0-300-12062-2.
  9. Платон допускає, що невіра по суті є якась одержимість хворобою, яка з віком проходить. … Платон бачить наявність значного матеріалістичного напрямку у філософії, кажучи про «дивне вчення», «яке більшість людей вважає наймудрішим з усіх» (йдеться про софістів). У чому ж бачить Платон сутність цього вчення? У міркуваннях про те, що всі речі зобов'язані своїм виникненням частиною природі, частиною мистецтву, частиною нагоді, а зовсім не розуму або якому-небудь божеству. Про богів же ці люди стверджують: «Боги існують не за природою, а в силу мистецтва й деяких законів, причому в різних місцях вони різні згідно з тим, якими кожен народ умовився їх уважати при виникненні свого законодавства» (Платон, Соч.: В 3 т. М,, 1972. Т. 3, Ч. 2. С. 376, 380, 381, 382). Дещо нижче філософ констатує поширеність такого роду навчань: якби це було не так, «то не було б потреби захищати вчення про буття богів. Але тепер це необхідно». Підкреслимо, що Платон пов'язує атеїзм з матеріалістичними вченнями: їхні прихильники, пише він, «дивляться на вогонь, воду, землю і повітря як на першооснови всіх речей, і саме це вони й називають природою. Душу ж вони виводять пізніше з цих першопочатків». Від Платона також іде традиція теоретичного обґрунтування необхідності покарань тих, хто не визнає віри в богів або в бога. Людей, що помиляються з приводу богів, треба, за Платоном, піддати покаранням. Платон виділяє, по-перше, тих, хто абсолютно заперечує буття богів, але не робить поганих учинків, по-друге, тих, «у кого до думки, ніби Всесвіт позбавлений богів, додається нестриманість в задоволеннях і стражданнях, хоча вони і мають сильну пам'ять і прекрасну сприйнятливість до наук. Загальна хвороба тих і інших та, що вони не визнають богів; але перші творять менше зла на згубу інших людей, ніж другі», сповнені підступності і підступні; з них, пише Платон, виходять віщуни, тирани, демагоги, засновники приватних таїнств, а також софісти; вони, лицеміри, «заслуговують більше, ніж смертної кари», люди ж іншого різновиду «потребують в благанні і тюремному ув'язненні». Доля атеїстів — в'язниця або насильницька смерть. Поняття атеїзму в історії західноєвропейської думки (Від античності до Нового часу)
  10. Gey, Steven G. (2007). Atheism and the Freedom of Religion. У Martin, Michael. The Cambridge Companion to Atheism. Cambridge University Press. с. 250–253, 260–2. ISBN 978-0-521-84270-9.
  11. Armstrong, Karen (1994). A History of God: The 4000-year Quest of Judaism, Christianity, and Islam. Random House, Inc. с. 98, 147. ISBN 978-0-345-38456-0.
  12. Laursen, John Christian; Nederman, Cary J. (1997). Beyond the Persecuting Society: Religious Toleration Before the Enlightenment. University of Pennsylvania Press. с. 142. ISBN 978-0-8122-1567-0.
  13. Brooke, John Hedley (2005). Heterodoxy in Early Modern Science and Religion. Maclean, Ian. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-926897-9.
  14. Kłoczowski, Jerzy (2000). A History of Polish Christianity. Cambridge University Press. с. 155. ISBN 978-0-521-36429-4.
  15. Onfray, Michel (2007). Atheist manifesto: the case against Christianity, Judaism, and Islam. Leggatt, Jeremy (translator). Arcade Publishing. с. 24. ISBN 978-1-55970-820-3.
  16. Chadwick, Owen (2003). The Early Reformation on the Continent By. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-926578-7.
  17. Larson, Timothy (2003). Victorian England. У Cookson, Catharine. Encyclopedia of religious freedom. New York: Routledge. ISBN 0-415-94181-4.
  18. Gey, Steven G. (2007). Atheism and the Freedom of Religion. У Martin, Michael. The Cambridge Companion to Atheism. Cambridge University Press. с. 253–255. ISBN 978-0-521-84270-9.
  19. Baynes, Norman Hepburn (1969). The Speeches of Adolf Hitler, April 1922 – August 1939'. H. Fertig. с. 378.
  20. Smith, Christian (1996). Disruptive religion: the force of faith in social-movement activism. Routledge. с. 156–57. ISBN 978-0-415-91405-5.
  21. Stackelberg, Roderick (2007). The Routledge Companion to Nazi Germany. Routledge. с. 136–8. ISBN 978-0-415-30860-1.
  22. Bock, Heike (2006). Secularization of the modern conduct of life? Reflections on the religiousness of early modern Europe. У Hanne May. Religiosität in der säkularisierten Welt. VS Verlag fnr Sozialw. с. 157. ISBN 3-8100-4039-8.
  23. Kaiser, Jochen-Christoph (2003). У Christel Gärtner. Atheismus und religiöse Indifferenz. Organisierter Atheismus. VS Verlag. с. 122, 124–6. ISBN 978-3-8100-3639-1.
  24. Ernst Helmreich, The German Churches Under Hitler. Detroit: Wayne State University Press, 1979, p. 241.
  25. Даніяр Науриз: «У інформаційному відношенні фактично накладена заборона на тему атеїзму» / Відео / Інтернет-газета. Казахстан. Процитовано 11 лютого 2013.[недоступне посилання з квітня 2019]
  26. Соціалістичний рух Казахстану» Олександр Харламов заарештований за пропаганду атеїзму!. Архів оригіналу за 10 жовтня 2013. Процитовано 28 березня 2013.
  27. Правозахисник звинувачується в пропаганді атеїзму, каже адвокат. Архів оригіналу за 23 березня 2013. Процитовано 28 березня 2013.
  28. Казахстан: правозахисник Олександр Харламов заарештований за пропаганду атеїзму - Портал-Credo.Ru. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 28 березня 2013.
  29. Нова релігійна ситуація в ВУЗах України. 2003
  30. Атеїзм у духовному світі сучасності. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 21 вересня 2013.
  31. Коломийська центральна р-на бібліотека - Бібліотеки філії Коломийської ЦБС. kollib.at.ua. Процитовано 18 лютого 2021.
  32. docs.google.com https://docs.google.com/viewer?a=v&q=cache:QFhaBL9bVFkJ:dspace.nbuv.gov.ua:8080/dspace/bitstream/handle/123456789/26713/11-Kiryusko.pdf?sequence=1+Громадська+організація+атеїзм&hl=uk&gl=ua&pid=bl&srcid=ADGEESgAOVTDLJE-1hTrQpKofR0is9EwLsqHXIh6zhT451WhecuVHpkm4vH4FucIgBKeSG2uwMXhpOvZXDYxragcRyE1B1oY8NonUCAtfINey3U-inVxRtKBBzkHRtvWynJU_wcAeGsL&sig=AHIEtbSH54Uf8mDVNXewm4xgZ-Rc9sj9CQ Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 18 лютого 2021.
  33. Проблеми відокремленості церкви і релігії від держави на сьогоднішньому етапі розвитку України. Архів оригіналу за 23 вересня 2013. Процитовано 30 серпня 2013.
  34. НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА «ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА»: ПОЗАКОНФЕСІЙНИЙ АСПЕКТ. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  35. Рідна школа: щомісячний науково-педагогічний журнал (укр.). Радянська школа. 1994.
  36. Нова релігійна ситуація в ВУЗах України
  37. Кафедра богослів'я | Національний університет «Острозька академія». www.oa.edu.ua. Процитовано 18 лютого 2021.
  38. східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 21 вересня 2013.
  39. Міжрегіональна Академія управління персоналом. Архів оригіналу за 26 вересня 2013. Процитовано 21 вересня 2013.
  40. Класичний приватний університет. Архів оригіналу за 26 вересня 2013. Процитовано 21 вересня 2013.
  41. Онищенко Олексій Семенович. Архів оригіналу за 26 вересня 2013. Процитовано 21 вересня 2013.
  42. Дулуман Е. К. — Бог. Религия. Священники. Верующие и атеисты [2012]
  43. Релігійно-конфесійна політика. Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 3 липня 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.